Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського

Методичний підхід до обґрунтування перспективної системи підготовки Збройних Сил України в умовах воєнного стану

2025-02-19T14:23:05+02:00

Аналіз організації і проведення протягом 2022‒2024 років у Збройних Силах України заходів підготовки персоналу, бойової та оперативної підготовки, аналіз досягнутого рівня навченості військ (сил) дозволив виявити суттєві проблеми щодо функціонування в умовах воєнного стану системи підготовки Збройних Сил України. Наслідком цих проблем є невідповідність між потрібним та існуючим рівнями навченості (спроможностей) та в цілому боєздатності Збройних Сил України. Зазначене вимагає уточнення (корегування) існуючої системи підготовки та обґрунтування перспективної системи підготовки Збройних Сил України.

Розроблення перспективної системи підготовки Збройних Сил України в умовах воєнного стану потребує наукового обґрунтування. Водночас існуючі методики (методичні підходи) стосуються переважно окремих напрямів дослідження проблемних питань оперативної, бойової підготовки, підготовки персоналу та не передбачають комплексного підходу до дослідження проблем функціонування системи підготовки Збройних Сил України як складної системи організаційного типу. Існуючі методики не можуть бути тим інструментом, за допомогою якого можна обґрунтувати шляхи створення перспективної системи підготовки Збройних Сил України та її відповідної моделі. Це визначає актуальність дослідження та необхідність розроблення удосконаленої (комплексної) методики обґрунтування перспективної системи підготовки Збройних Сил України в умовах воєнного стану. Саме необхідністю детального розроблення алгоритму зазначеної методики та моделі перспективної системи підготовки Збройних Сил України в умовах воєнного стану визначаються перспективи подальших досліджень за обраним напрямом.

Особливості нормативно-правового регулювання статусу військовополонених в умовах дії правового режиму воєнного стану

2025-02-24T16:43:28+02:00

У науковій статті розглядаються основні аспекти інституту взяття під варту та особливості тримання військовополонених, етапи здійснення конвоювання та особливості процедури екстрадиції в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні. На підставі результатів аналізу стосовно дослідження проблематики інституту взяття під варту та прогалин в законодавстві України щодо тримання військовополонених під час дії воєнного стану, залишається на меті виявити зміни в законодавстві стосовно процедури конвоювання та екстрадиції військовополонених, а також надати рекомендації стосовно покращення стану інституту взяття під варту та вирішення інших проблем, які пов’язані з даною темою.

Також в даній статті проведено всебічний аналіз змін у національному законодавстві, нормативно-правові акти якого набрали чинності після початку повномасштабної війни в Україні. Основну увагу зосереджено на Кримінальний процесуальний кодекс України, а саме на главі 18 розділу ІІ «Запобіжні заходи, затримання особи» та розділі IXІ КПК України «Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану». Зважаючи на те, що такий запобіжний захід, як тримання під вартою, є найбільш поширеним і водночас найсуворішим, основною метою стало виокремлення особливостей процесуального порядку застосування тримання під вартою в умовах воєнного стану.

Особливу увагу автори приділяють порядку скасування затримання на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період. На підставі проаналізованої судової практики зроблено висновок, що у багатьох випадках підозрюваний, обвинувачений звертається з клопотанням до слідчого судді, що є порушенням встановленого порядку. Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України тільки прокурор має право подавати клопотання слідчому судді.

Дослідження механізмів оцінки збитків та шкоди, завданих складовим сил оборони внаслідок збройної агресії: нормативно-правові аспекти

2025-02-25T10:34:28+02:00

Розпочата в 2014 році збройна агресія Російської Федерації призвела до значних збитків у всіх сферах життєдіяльності України. Враховуючи велику кількість пошкодженого майна, людських втрат та витрат, негативних фінансово-економічних наслідків, гостро постало питання створення належної доказової бази для підтримки позицій України при розгляді питань відшкодування агресором збитків та шкоди в рамках міжнародного спеціального компенсаційного механізму.

Мета статті ‑ аналіз вітчизняного та міжнародного нормативного-правового забезпечення, яке визначає механізми оцінки збитків та шкоди за напрямом військових втрат, спричинених бойовими діями, для його подальшого вдосконалення.

В статті проаналізовані вітчизняні та міжнародні нормативно-правові акти з питань оцінки збитків та шкоди, спричинених збройною агресією Російської Федерації. Досліджені міжнародно-правові механізми відшкодування збитків за напрямом військових втрат та витрат. Дотримання Міжнародних стандартів оцінки (International valuation standards) під час розробки механізмів оцінки збитків, заподіяних внаслідок бойових дій, дає можливість забезпечити обґрунтованість вартості понесених витрат та втрат, що підтверджує репараційні вимоги, та є прийнятною в суверенних юрисдикціях.

Вітчизняну нормативно-правову базу з питань обліку та оцінки шкоди і збитків, заподіяних внаслідок бойових дій складають більше 30 актів. Механізми оцінки збитків, завданих складовим сил оборони України, визначаються з урахуванням наведених у статті нормативних документів.

Проведене дослідження нормативно-правового забезпечення механізмів оцінки військових витрат та втрат показало, що для реалізація заходів з формування міжнародного Реєстру збитків та компенсації шкоди, завданої країною-агресором, потрібне подальше вдосконалення вітчизняних регуляторних актів.

Додаткова грошова винагорода як засіб матеріального стимулювання військовослужбовців до участі в бойових діях в умовах російсько-української війни: історичний огляд та сучасність

2025-02-25T15:32:41+02:00

З метою підтримки військовослужбовців і визнання їх вагомого внеску у захист держави було прийнято рішення про запровадження виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям в умовах виконання бойових завдань. Втім, широкомасштабна агресія РФ в Україну 24 лютого 2022 року поставила перед нашою державою нові виклики, внаслідок чого, було переглянуто і суттєво збільшено розміри та підстави виплати такої винагороди.

Метою статті є порівняльний аналіз матеріального стимулювання військовослужбовців до ведення бойових дій в умовах проведення антитерористичної операції (операції Об’єднаних сил) на Сході України, а також, в умовах широкомасштабного вторгнення РФ в Україну.

Стаття присвячена дослідженню виплати додаткової грошової винагороди як важливого засобу мотивації військовослужбовців в умовах російсько-української війни. Зокрема, проаналізовано передумови щодо необхідності виплати додаткової грошової винагороди у 2014 році. Досліджено ґенезу становлення і розвитку законодавчої бази щодо виплати додаткової грошової винагороди з 2014 по 2022 роки в умовах проведення антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил на Сході України. Досліджено, як змінювався розмір і підстави виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям в умовах широкомасштабного вторгнення РФ в Україну.

Подальші дослідження окресленої теми варто зосередити на розробці рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання виплати додаткової грошової винагороди шляхом оптимізації законодавчих та процедурних норм, а також, впровадження нових механізмів стимулювання військовослужбовців до участі в бойових діях. Крім того, важливим є аналіз кращих міжнародних практик та інтеграція їх у національне законодавство.

Окремі аспекти розвитку та удосконалення нормативно-правового забезпечення військово-технічного співробітництва

2025-02-25T16:50:43+02:00

Актуальність теми цього дослідження обумовлена двома основними взаємопов’язаними чинниками, а саме:

залежністю оборонних спроможностей України щодо відсічі російській широкомасштабній збройній агресії від надання нашій державі країнами-партнерами значної кількості озброєння, військової техніки та боєприпасів;

необхідністю зміцнення міжнародного авторитету України шляхом покращення прозорості й підзвітності процесів закупівлі та/або постачання озброєння, військової техніки і боєприпасів і мінімізації ризиків незаконного обігу зброї.

Ефективність роботи стосовно удосконалення зазначеного правового регулювання, перш за все, залежить від урахування досвіду військово-технічного співробітництва (ВТС) України з іноземними державами як на двосторонній основі, так і в межах міжнародних організацій, зокрема Європейського Союзу.

У статті розглянуті окремі проблемні питання, що існують у сфері ВТС та викладені основні погляди на удосконалення наявної системи нормативних актів та розробки нового профільного Закону України “Про військово-технічне співробітництво з іноземними державами”. Зокрема, пропонується внесення змін до бюджетного процесу України.

Проблему, пов’язану із особливостями бюджетного процесу в Україні, можливо вирішити шляхом:

використання багаторічних бюджетних програм, пов’язаних із ВТС, які б забезпечували стабільне фінансування конкретних напрямків упродовж терміну реалізації таких проектів;

включення до договорів про ВТС механізмів гнучкості;

подання Кабінетом Міністрів України проєкту закону про Державний бюджет України на строк понад один рік.

Аналіз організації та ведення територіальної оборони країнами – членами НАТО

2025-02-26T09:44:53+02:00

У статті проаналізовано механізми та алгоритми формування системи територіальної оборони деяких провідних європейських країн та країн Північної Америки, як складової загальної побудови оборони країни. Для аналізу досвіду організації територіальної оборони обрані такі країни, як Сполучені Штати Америки, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка, Туреччина, Польща, Королівство Швеція, Фінляндія, Латвія, Румунія. моделі національних сил територіальної оборони суттєво різняться. Навіть назви сил територіальної оборони у зазначених країнах різні. Побудова територіальної оборони у зарубіжних країнах, що розглянуті, реалізована за адміністративно-територіальним принципом. Основу сил територіальної оборони складають добровольці, що знаходяться в резерві. Комплектування сил територіальної оборони здійснюється, зазвичай, за змішаним принципом. Проаналізовано порядок забезпечення сил територіальної оборони.

Особливу увагу приділено аналізу нормативно-правової бази зазначених країн, на якій ґрунтуються засади побудови національного спротиву (територіальної оборони) порядок формування та функціонування підрозділів територіальної оборони, взаємодії з іншими військовими формуваннями та регіональними органами влади визначених країн.

З метою впровадження передового досвіду, що застосовується в країнах-членах Північно-Атлантичного альянсу пропонується сформувати перелік змін до Закону України “Про основи національного спротиву” в частині удосконалення: процедур планування та організації ведення територіальної оборони в мирний час та особливий період; системи управління територіальною обороною; питань організації взаємодії військової, цивільної та військово-цивільної складових територіальної оборони.

Аналіз використання технології керування контейнерами під час побудови інформаційної інфраструктури Міністерства оборони України

2025-02-21T10:20:08+02:00

В умовах широкомасштабної збройної агресії, направленої проти України, набуває важливого значення забезпечення стійкості національних обчислювальних ресурсів, за допомогою яких надаються критично важливі ІТ-сервіси як для цивільних, так і для військових потреб. У загальному, таку стійкість можливо охарактеризувати двома чинниками: здатність протистояти зовнішнім атакам або внутрішнім збоям та залишатися спроможними надавати необхідні ІТ-сервіси в підтримку військових операцій. Вказане можливо досягти шляхом швидкого розгортання застосунків, за допомогою яких надаються необхідні ІТ-сервіси, у хмарному середовищі із використанням такої складової технології віртуалізації, як контейнеризація.

Мета статті ‑ визначення особливостей використання технологій управління застосунками у контейнерах Kubernetes та управління контейнерами на прикладі програмних рішень Docker, надання обґрунтованих пропозицій за результатами проведеного аналізу для їх можливого використання в інтересах сил оборони України.

Використання підходів управління контейнерами (оркестрування) у сфері оборони полягає у поєднанні сфер розробки проєктів цифровізації та безпосередньої операційної діяльності. Це дозволяє замовникам і командам виконавців проєктів цифровізації покращити співпрацю та забезпечити своєчасне планування, створення, безперервну інтеграцію та безперервне постачання вкрай необхідних програмних рішень. У цьому випадку, інтеграція досягається завдяки об’єднанню програмного коду у централізованому сховищі, а безперервне постачання спрямоване на автоматизоване розгортання нових версій програмного рішення у середовище їх функціонування.

Погляди щодо побудови геоінформаційної системи для використання у Збройних Силах України

2025-02-21T14:38:02+02:00

Життєво важливими складовими перемоги над ворогом є розуміння державними посадовцями та воєначальниками філософії розвідки та вміле застосування бойових можливостей сил і засобів розвідки.

Розвиток нових видів розвідки, та їх комплексного застосування, значно підвищує достовірність, оперативність, повноту розвідувальних відомостей в інтересах ефективного вогневого ураження противника.

Аналіз досвіду ведення операцій та бойових дій, вказує на завдання розвідки, а саме: ефективне застосування наявних сил і засобів розвідки; створення єдиного розвідувального поля; визначення центру тяжіння ворога; знищити ворога у взаємодії з засобами вогневого ураження, що неминуче призведе до відмови противника від своїх намірів.

Для досягнення мети операції (бою) та ефективного ураження противника, необхідно комплексне застосовування наявного ресурсу сил та засобів розвідки.

В ході проведеного аналізу досвіду ведення комплексної розвідки розроблено методичний підхід щодо комплексного застосовування наявного ресурсу сил та засобів розвідки з метою підвищення ефективності вогневого ураження противника. Отримані результати дозволяють застосовувати розроблену методику для значного підвищення достовірності, оперативності та повноти розвідувальних відомостей в інтересах ефективного вогневого ураження противника.

Результати проведеного аналізу та реалізація зазначених у статті завдань в подальшому допоможуть спрямувати розвиток комплексної розвідки в потрібному напрямку та відповісти на сучасні виклики і загрози, що обумовлені екзистенційним довготривалим конфліктом з РФ.

Концепція обґрунтування вимог до забезпечення ОВТ ЗC України для підтримання заданого рівня їх боєздатності під час операції (бойових дій)

2025-02-19T15:31:40+02:00

В статті висвітлено концептуальні складові обґрунтування вимог до забезпечення озброєнням та військовою технікою Збройних Сил України для підтримання заданого рівня їх боєздатності під час операції (бойових дій), сутність яких полягає у врахуванні станів зразків озброєння та військової техніки. Запропоновано враховувати вплив спільного функціонування систем забезпечення працездатними зразками озброєння та військової техніки, витратними матеріально-технічними засобами, підготовленими військовослужбовцями, які входять до складу екіпажів на стан зразків озброєння та військової техніки, що дозволить більш коректно визначити вимоги до забезпечення ОВТ ЗC України для підтримання заданого рівня їх боєздатності під час операції (бойових дій).

Перша складова Концепції – обґрунтування необхідної кількості технічно готових зразків ОВТ певного виду (групи, типу) під час операції (бойових дій). Концепція передбачає, що підтримання заданого рівня боєздатності ЗС України досягається повним та своєчасним забезпеченням військ не просто працездатними зразками ОВТ, а технічно готовими зразками, що укомплектовані боєкомплектом, заправлені необхідними пально-мастильними матеріалами.

Друга складова Концепції – обґрунтування необхідної кількості зразків певного типу ОВТ для підтримання заданого рівня боєздатності військ (сил) під час операції (бойових дій) передбачає, що підтримання заданого рівня боєздатності ЗС України досягається забезпеченням з’єднань (частин, підрозділів) боєздатними ОВТ, які не тільки укомплектовані витратними МТЗ, а й укомплектовані підготовленим особовим складом, зокрема екіпажами (обслугами).

Суть третьої концептуальної складової полягає в обґрунтуванні фінансових затрат, необхідних для забезпечення заданого рівня боєздатності військ (сил) та підтримання його під час операції (бойових дій).

Метод урахування впливу працездатності системи управління на боєздатність військ (сил) у ході бойових дій

2025-02-19T16:25:27+02:00

Боєздатність військ (сил) залежить від багатьох факторів, зокрема від укомплектованості навченим особовим складом, озброєнням та військовою технікою, іншими видами матеріально-технічних засобів та їхнього стану, а також від ефективності системи управління. Серед перерахованих факторів вплив системи управління на боєздатність військ (сил) найскладніше піддається формалізації.

У запропонованому методі, на відміну від існуючих, вплив системи управління на боєздатність військ (сил) запропоновано розглядати через управління процесом забезпечення підпорядкованих військ (сил) озброєнням та військовою технікою. Цей процес полягає у тому, що орган управління, враховуючи встановлений старшим начальником (командувачем, командиром) необхідний рівень боєздатності військ (сил), аналізує ступінь укомплектованості військ (сил) боєздатними зразками озброєння та військової техніки, планує і віддає необхідні розпорядження щодо дій сил і засобів виконавчої системи (системи матеріально-технічного забезпечення). У зв’язку з цим, першочергове значення у підтриманні боєздатності військ (сил) відіграє показник працездатності системи управління. Крім того, у запропонованому методі використовуються такі показники як необхідний рівень боєздатності військ (сил), допустима величина середньодобових втрат озброєння і військової техніки та величина відверненого збитку.

Таким чином, суть представленого методу полягає у визначенні необхідної початкової кількості бойових засобів для підтримання заданого значення коефіцієнта боєздатності військ (сил), що здійснюється системою управління через показник величини відверненого збитку їхнього бойового потенціалу.

Спроможності сил оборони з впливу на когнітивну сферу противника

2025-02-19T11:49:21+02:00

Об’єднана доктрина НАТО AJP-1 передбачає, що поведінково-центричний підхід впливу на противника є основним принципом, який визначає роботу командира під час вибору та досягнення цілей операції. Цей підхід зосереджує планування та виконання дій на всіх рівнях операцій для впливу на ставлення та поведінку цільових аудиторій противника для досягнення бажаного результату. У статті розглянуто сукупність спроможностей для здійснення впливу на когнітивну сферу противника, яку запропоновано розкласти за компонентами на основі групи функціональних завдань, які виконує відповідне угруповання противника.

Запропоновані підходи для розуміння системності впливу на когнітивну сферу. Надано рекомендації щодо перспективних напрямів розвитку відповідних спроможностей сил оборони.

Запропонований підхід до групування спроможностей з впливу на когнітивну сферу противника та нова редакція зазначених спроможностей дозволить провести оцінювання існуючих спроможностей та сформувати проєкти розвитку спроможностей, які можуть бути об’єднані у одну програму розвитку. При плануванні об’єднаної операції формування матриці співвідношення груп функціональних завдань збройних сил противника та спроможностей, необхідних для впливу на ці групи, дозволить визначити напрям головного зусилля для досягнення ефекту у когнітивній сфері.

Розвиток і реалізація спроможностей з впливу на когнітивну сферу наблизить Україну до стандартів планування та здійснення операцій за стандартами НАТО.

Ситуаційний центр стратегічного аналізу: аналітичні задачі і організаційні проблеми

2025-02-26T10:09:44+02:00

Актуальність завдання щодо створення ситуаційного центру стратегічного аналізу (СЦСА) визначається Планом реалізації Стратегічного оборонного бюлетеню України, затвердженого Міністром оборони України 16 лютого 2022 року, зокрема стратегічною ціллю № 1. Сьогодні активно виконуються наукові дослідження щодо створення СЦСА. Але формулювання та вибір організаційно-технічних рішень ускладнено через слабкість вітчизняного досвіду вирішення проблем такого масштабу та їх складність.

Метою статті є визначення кола інформаційних і аналітичних задач, вирішення яких дозволить виконати головні завдання стратегічного аналізу, а також технологічних підходів до їх вирішення і окреслення проблем, що можуть виникнути під час практичної реалізації СЦСА.

Створення СЦСА дозволить Україні забезпечити формування довгострокової і суверенної воєнної політики, яка виходить з інтересів держави. Задачі стратегічного аналізу є багаточисельними, складними, вирішуються в умовах високої невизначеності. Вирішення задач охоплює майже усі сфери життєдіяльності держави, але розглядає їх з точки зору забезпечення її поступального соціально-економічного розвитку. Незважаючи на означене, задачі можливо вирішувати на єдиних методологічних і технологічних позиціях.

Враховуючи власний досвід вирішення і властивості задач, найбільш ефективною технологією їх вирішення представляється сполучення методів, заснованих на урахуванні сукупного впливу подій, теорії ігор і сценарного прогнозування. Загальна методологічна база – системний аналіз по Дж. Кліру. Враховуючи масштаб і складність завдання щодо створення СЦСА, його розробка буде супроводжуватись ланкою проблем, головними з яких будуть проблеми комплектування і підготовки кадрів.

Основні напрями розвитку засобів маскування та імітації для протидії засобам розвідки та ураження противника

2025-02-26T14:52:19+02:00

У ході ведення російсько-української війни нову значущість набуло маскування та імітація бойових дій військ, а відповідальні підрозділи отримали нові засоби та здібності, що вплинуло на тактику їх застосування. У сучасних умовах підтримка бойових дій військ (сил), зокрема маскування військ і об’єктів і дезінформація противника має здійснюватися з урахуванням знань і досвіду, накопичених Українською армією під час відсічі російської збройної агресії проти України, рекомендованою практикою НАТО та стандартів безпеки застосування військ.

Мета статті ‑ систематизація способів маскування військ і об’єктів та імітації діяльності військ (сил) для надання можливості обґрунтування рекомендацій щодо підвищення ефективності заходів введення противника в оману шляхом узагальнення досвіду в ході АТО, ООС і широкомасштабного вторгнення РФ та з урахуванням новітніх підходів та технологій.

Здійснено класифікацію технологій, заходів та засобів маскування військ (сил) і об’єктів за кількома основними ознаками, кожна з яких характеризує конкретні аспекти маскування – від фізичних властивостей та принципу дії до засобів захисту від конкретних типів загроз. Класифікація технологій, заходів та засобів імітації діяльності військ (сил) і об’єктів залежить від різних факторів, таких як мета імітації, використовувані методи, технічні характеристики та інші параметри.

Можна зазначити, що теорія і практика підтримки бойових дій військ розвивається в тісному діалектичному взаємозв’язку і взаємозалежності з розвитком засобів і методів збройної боротьби, вимогами військового мистецтва і, зокрема, із загальною тактикою і оперативним мистецтвом.

Обґрунтування напрямків вдосконалення загального діловодства в системі Міністерства оборони України

2025-02-27T09:55:04+02:00

Сучасний розвиток інформаційних технологій і підвищення вимог до управління інформаційними ресурсами істотно змінили роль діловодства ‑ тепер його розглядають як ключовий елемент континууму записів. Це безперервний процес створення, контролю та зберігання інформації на всіх етапах її існування, що забезпечує підтримку ефективного управління даними протягом усього їхнього життєвого циклу. Зважаючи на зазначене, важливою постає задача дослідження вітчизняного та закордонного досвіду документообігу, визначення напрямків його удосконалення.

Здійснено аналіз чинників, які впливають на функціонування діловодства в системі МО України. Їх доцільно класифікувати їх на внутрішні та зовнішні. Такий поділ дозволяє глибше зрозуміти природу кожного чинника (фактору), а також враховувати їх вплив на процеси управління. До внутрішніх чинників відносяться ті, що залежать від внутрішньої організації та ресурсів самого діловодства, і на які можна безпосередньо впливати для досягнення кращих результатів. До зовнішніх чинників можна віднести ті, що впливають на діловодство ззовні, які формують загальний контекст і врахування їх дозволяє адаптувати внутрішні процеси до зовнішніх умов та викликів.

З метою виявлення практик, які можуть бути адаптовані до українських умов, проведено аналіз нормативної бази, що регламентує особливості роботи діловодства в збройних силах провідних країн-членів НАТО та детальніше досліджено конкретні інструменти, технології та процеси.

Розроблення логіко-часової моделі ройового застосування ударних безпілотних літальних апаратів з урахуванням типових способів їх групового застосування в сучасних умовах

2025-02-27T16:32:37+02:00

Уроки застосування безпілотних літальних апаратів (БпЛА) у війні РФ проти України майже незліченні й поширюються від тактичного до стратегічного рівня. Характерною тенденцією цієї війни є те, що безпілотні системи стали важливим інструментом здійснення асиметричних дій проти російських військ та об’єктів. Важливим уроком ведення бойових дій у російсько-українській війні стала доволі ефективна тактика групового застосування БпЛА. Для розвитку та впровадження подібних технологій у системах озброєння Збройних Сил України та інших складових сектора безпеки і оборони виникає потреба у розробленні (розвитку) методологічних основ застосування роботизованих безпілотних систем на основі принципів ройової взаємодії.

Метою статті є розроблення формалізованої логіко-часової поетапної моделі застосування рою ударних безпілотних літальних апаратів з урахуванням типових способів їх групового застосування в сучасних умовах.

Узагальнення досвіду сучасних збройних конфліктів дозволило визначити низку способів застосування БпЛА для вирішення завдань розвідки, коригування вогню (цілевказання), завдавання ударів, контролю їхніх результатів, а також ведення РЕБ. Представлені способи групового застосування БпЛА в короткостроковій перспективі лишатимуться актуальними і, з огляду на діалектичні принципи війни, будуть удосконалюватись.

Для розуміння змісту процесів ройової поведінки груп БпЛА у часі розроблено логіко-часову модель застосування рою ударних БпЛА, основною метою якого є пошук та ураження певного об’єкта (об’єктів певних класів) противника. Модель є узагальненою і відображає основні (типові) етапи ройового застосування ударних БпЛА.

Часткова методика оцінювання укомплектованості військової частини військовослужбовцями

2025-02-28T13:09:24+02:00

Безпосередній вплив на боєздатність здійснює укомплектованість військових частин військовослужбовцями. В умовах правового режиму воєнного стану комплектування ЗС України здійснюється з метою нарощування бойового потенціалу ЗС України та створення резервів підготовленого особового складу для доукомплектування військових частин, у тому числі й покриття втрат. При цьому, важливо не лише підтримувати достатній кількісний рівень укомплектованості військовослужбовцями, але і створити умови для гарантованого та якісного комплектування ЗС України професійним, підготовленим і вмотивованим персоналом, спроможним якісно виконувати завдання за призначенням. Тому виникає потреба у науковому обґрунтуванні часткової методики оцінювання укомплектованості військових частин військовослужбовцями, як складової комплексної методики оцінювання відновлення їх боєздатності.

Розроблений попередниками науково-методичний апарат є базовою основою для подальшого удосконалення та частково використано під час оцінювання укомплектованості військової частини військовослужбовцями.

У статті викладено часткову методику оцінювання укомплектованості військової частини військовослужбовцями, як складової комплексної методики оцінювання її боєздатності. Запропонована методика дає змогу провести кількісно-якісну оцінку укомплектованості військовослужбовцями, виявити проблемні питання у ході доукомплектування та розробити рекомендації щодо підвищення укомплектованості військової частини.

До якісних характеристик віднесено: вік військовослужбовців, вид проходження ними військової служби та наявність у них підстав для звільнення. Використовуючи зазначену часткову методику, суб’єкти відновлення боєздатності отримують можливість провести необхідні розрахунки.

Аналіз існуючих підходів до оцінювання персоналу

2025-02-28T13:48:47+02:00

Головною метою Концепції військової кадрової політики в системі Міністерства оборони України на період до 2028 року є створення умов для гарантованого та якісного комплектування Збройних Сил України підготовленим та вмотивованим персоналом, спроможним виконувати завдання за призначенням, і його ефективне використання.

З метою розвитку людського ресурсу, оперативного вирішення проблемних питань в управлінні персоналом в умовах збройної агресії та максимально ефективного використання персоналу постає потреба у якісному відборі кандидатів до призначення на науково-педагогічні посади у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.

Метою статті є обґрунтування необхідності впровадження нових критеріїв оцінювання кандидатів до призначення на науково-педагогічні посади на підставі проведеного аналізу підходів та методів щодо оцінювання персоналу.

Для оцінювання кандидатів на посади запропоновано використовувати три критерії.

Критерій “загальний розвиток” включає підкритерії: рівень засвоєння нових знань і навичок; здатність до навчання; рівень розвитку когнітивних функцій пам’яті.

Критерій “професійна підготовленість” включає підкритерії: наявність ступеня вищої освіти за спеціальністю; наявність рівня військової освіти; проходження цілеспрямованих курсів підготовки, які можуть підвищити якість виконання обов’язків на майбутній посаді.

До критерію “попередній досвід” увійшли підкритерії: тривалість виконання обов’язків; рівень відповідальності, яка передбачена посадою; результативність виконання обов’язків; професійна компетентність, яка була проявлена під час виконання обов’язків; рівень самостійності та відповідальності у прийнятті рішень.