Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського

Захист від дронів та протидія їхньому застосуванню на полі бою (російсько-український воєнний конфлікт)

2025-09-24T06:44:46+03:00

Дронізація протиборчих сторін у російсько-українському воєнному конфлікті трансформувала збройну боротьбу й актуалізувала проблематику захисту військ (сил) від дронів, що масово діють із повітря, на землі та на морі, зокрема комплексно, а також питання протидії їм. Масове застосування різних за призначенням дронів змушує кожну з воюючих сторін швидко шукати та винаходити нові підходи не тільки в тактиці застосування своїх підрозділів на полі бою, а також використовувати відомі та винаходити нові способи та засоби протидії дронам, захисту від них озброєння, військової техніки та живої сили, що обумовлює потребу у визначенні та актуалізації таких способів.

У статті на підставі використання джерел відкритого друку досліджено питання захисту військ (сил) від повітряних, наземних, надводних та підводних дронів і протидії таким дронам під час ведення бойових дій з використанням наявного досвіду російсько-українського воєнного конфлікту. Актуалізовано способи і засоби захисту військ (сил) від дронів, виявлення та знищення дронів і протидії застосуванню дронів. Зазначено, що розвиток дронових технологій у високотехнологічній війні відбувається разом із розвитком способів боротьби з ними.

Подальші дослідження мають відбуватися за такими актуальними напрямами: використання міждисциплінарного підходу для прогнозування напрямків розвитку технологій із визначенням перспектив створення ймовірним противником нового озброєння та військової техніки для своєчасної реакції щодо винаходження можливих способів та засобів захисту від них військ (сил), а також способів і засобів протидії їхньому застосуванню.

Алгоритм нечітких кількісних обчислень для оперативних розрахунків

2025-09-24T12:57:15+03:00

Виконання арифметичних обчислень під час оперативних розрахунків на практиці майже завжди пов’язано з кількісними величинами, значення яких можна визначити лише приблизно: відстань до лінії зіткнення, кількість озброєння та військової техніки, час виконання маневру і таке інше є лише деякими прикладами таких величин. Невизначеність кількісних величин може мати різну природу та породжуватись неповнотою даних, неточністю лінгвістичного опису, а також іншими причинами.

Для виконання арифметичних розрахунків користувач повинен мати як мінімум три інструменти для:

завдання значень вихідних нечітких величин;

розрахунку значень результуючих нечітких величин (для виконання більшості арифметичних розрахунків часто цілком достатньо використовувати чотири базові арифметичні операції: додавання, віднімання, множення та ділення, а також ранжування);

розрахунку характеристик результуючих нечітких величин для прийняття рішення.

Мета дослідження полягає в розробці алгоритму кількісних обчислень з нечіткими числами, який обмежує зростання носія числа-результату в разі виконання кількох арифметичних операцій.

У статті пропонується новий алгоритм нечіткої арифметики (виконання арифметичних операцій з операндами, які представлені як нечіткі числові величини) для виконання оперативних розрахунків. На відміну від відомих алгоритмів, запропонований алгоритм ефективно стримує збільшення носія результату послідовності кількох арифметичних операцій, що робить його придатним для оперативних розрахунків в умовах невизначеності. Це дозволяє на практиці поліпшити якість даних для прийняття рішень, що важливо у разі виконання великої кількості арифметичних операцій під час оперативних розрахунків. Запропонований алгоритм має велику обчислювальну складність, проте це не є перешкодою для реалізації алгоритму в програмному забезпеченні з огляду на швидкодію сучасних комп'ютерів.

Часткова методика оцінювання суб’єктів базової загальновійськової підготовки

2025-09-25T07:16:16+03:00

Ефективність базової загальновійськової підготовки (БЗВП) значною мірою залежить від діяльності її суб’єктів – науково-педагогічних (педагогічних) працівників (НПП) та інструкторсько-викладацького (інструкторського) складу (ІВС) та рівня синергізму між ними. Водночас у наукових джерелах відсутня методика, що дозволяє кількісно й системно оцінити внесок зазначених суб’єктів у досягнення цілей БЗВП, з урахуванням як індивідуальних характеристик, так і їх спільної діяльності. Потреба в науковому розв’язанні цього завдання обумовлює необхідність формалізації процесу оцінювання суб’єктів БЗВП на основі сукупності обґрунтованих показників, які відображають підготовленість окремого суб’єкта БЗВП.

Метою статті є висвітлення методики оцінювання суб’єктів БЗВП, яка дає змогу врахувати їх вплив на проведення навчання персоналу.

Методика оцінювання суб’єктів БЗВП враховує їх вплив на проведення навчання об’єктів БЗВП на основі вибору сукупності показників, які характеризують підготовленість НПП і ІВС та синергізм між ними. Враховуючи незалежність цих показників, застосовано метод адитивної агрегації, що дає змогу оцінити вплив кожного показника на діяльність суб’єктів БЗВП. Впровадження даної часткової методики, як складової комплексної методики оцінювання ефективності БЗВП, сприятиме об’єктивній оцінці суб’єктів БЗВП, а також виявленню проблемних питань у їх діяльності, що сприятиме підвищенню готовності громадян України до оборони держави. Результати проведеного дослідження можуть бути використані суб’єктами БЗВП під час їх оцінювання та у подальших дослідженнях з даного напрямку в наукових установах.

Методика оцінювання компетентностей персоналу, відповідального за організацію та ведення військового обліку

2025-09-25T08:28:38+03:00

Персонал є ключовим ресурсом будь-якої організації. Від його професійного розвитку, кваліфікації, здібностей і навичок залежить не лише особистісний ріст, але й ефективність роботи. Проте, на жаль, визначити рівень професіоналізму лише за документами про освіту є досить складно. Відповідно виникає необхідність розробки методики оцінювання, яка об’єктивно відображатиме особистісні та професійні компетентності працівників, відповідальних за організацію та ведення військового обліку. Комплексна, неупереджена оцінка персоналу, відповідального за організацію та ведення військового обліку слугує не лише дієвим інструментом регулювання діяльності відповідних працівників, а й здійснює суттєвий вплив на стан військового обліку.

У статті розроблено методику оцінювання персоналу, відповідального за організацію та ведення військового обліку, яка ґрунтується на використанні компетентнісного підходу.

Методика ґрунтується на оцінюванні прояву поведінкових індикаторів (дій) відповідно до шкали оцінювання і враховує особистісні та професійні компетентності персоналу, відповідального за організацію та ведення військового обліку.

Методика дозволяє оцінити рівень кваліфікації персоналу, передусім, це позитивно впливає на підвищення ефективності праці та реалізацію потенціалу персоналу, відповідального за ведення військового обліку, а також сприяє покращенню мотивації цієї категорії працівників, зміцненню формування та реалізації стратегії їх розвитку.

Запропонована методика може бути застосована керівниками різних рівнів для оцінювання та відбору персоналу за відповідними напрямками діяльності.

Обґрунтування сукупності показників до методики оцінювання ефективності відновлення боєздатності військової частини

2025-09-26T06:08:14+03:00

Подальше успішне виконання визначених бойових (спеціальних) завдань військовими частинами можливе лише за умови своєчасного та ефективного відновлення їхньої боєздатності. Насамперед, це стосується загальновійськових бригад, що внаслідок інтенсивних бойових дій та дії високотехнологічних засобів ураження втратили здатність до ведення бойових дій (понесли втрати в особовому складі, ОВТ, МТЗ) і з якими відповідно до рішень відповідних командувачів (командирів, начальників) проводяться заходи з відновлення їхньої боєздатності.

У зв’язку з цим в органах військового управління та військових частинах ЗС України триває робота з пошуку та впровадження нових підходів, спрямованих на підвищення ефективності проведення заходів з відновлення боєздатності військових частин (підрозділів), що неможливо без використання відповідної методики.

У статті обґрунтовано сукупність показників до методики оцінювання ефективності відновлення боєздатності військової частини. Ефективність відновлення боєздатності військової частини пропонується визначати за ефектом, що досягається (приріст рівня боєздатності військової частини). Узагальненим показником обрано величину, яка характеризує рівень боєздатності військової частини. До інтегральних показників відносяться: “рівень готовності управління військової частини” та “рівень готовності підрозділів військової частини”. До часткових показників відносяться: “рівень укомплектованості особовим складом”, “рівень морально-психологічного стану особового складу”, “рівень підготовленості особового складу”, “рівень забезпеченості озброєнням і військовою технікою”, “рівень забезпеченості матеріально-технічними засобами”.

Стійкість українських воїнів: актуальні проблеми формування та зміцнення

2025-09-26T11:55:36+03:00

Анотація

Сучасна російсько-українська війна продемонструвала необхідність врахування та оцінки основних факторів, які впливають на стійкість українських воїнів. Низький рівень стресостійкості та нездатність військовика впоратися з руйнівними наслідками стресу призводять до негативних психологічних, соціальних, професійних та поведінкових наслідків. Існуюча статистика і наукові дослідження з цього питання переконливо демонструють необхідність ретельної підготовки та вдосконалення бойової діяльності і психологічної стійкості воїнів під час виконання бойових завдань.

Мета статті полягає у виявленні та обґрунтуванні впливу домінантних факторів бойових дій на стійкість українських воїнів, визначення напрямків професійної підготовки і практичної діяльності, пов’язаної з її формуванням та зміцненням, з урахуванням стандартів держав – членів НАТО.

В результаті теоретичного аналізу було виявлено домінантні фактори бойової обстановки, які впливають на стійкість українських воїнів. Встановлено, що соціальні фактори мають вирішальний вплив на воїнів у бойовій обстановці, оскільки вони складають основу для формування широких соціальних мотивів їхньої поведінки та стійких бойових установок. Виявлено, що характер поведінки військовиків в бойовій обстановці та ймовірність розвитку психогенних розладів значною мірою залежать від певних особистісних якостей та індивідуально-психологічних характеристик особистості. До психологічних факторів, які впливають на стійкість військовослужбовців належать: рівень сенситивності, здатність аналізувати власний стан та фактори зовнішнього середовища, попередній досвід та прогнози на майбутнє.

Мережецентричність та кросплатформність: інтеграція підходів до побудови інформаційної інфраструктури

2025-09-23T06:22:46+03:00

В сучасних умовах стрімкого розвитку цифрових технологій організації все частіше впроваджують хмарні рішення для забезпечення гнучкості, масштабованості та безпеки інформаційної інфраструктури. Одним із ключових викликів у цьому контексті є оптимізація мережевих та обчислювальних ресурсів у розподілених середовищах, які охоплюють як датацентричні, так і мультихмарні інфраструктури. У зв’язку з цим зростає інтерес до двох підходів – мережецентричності та кросплатформності, які пропонують альтернативні стратегії вирішення проблем інтеграції та управління інформаційними потоками.

Метою статті є аналіз мережецентричного та кросплатформного підходів до побудови інформаційної інфраструктури, визначення їх переваг і недоліків, а також оцінка впливу цих підходів на безпеку, масштабованість та управління ресурсами.

Аналіз особливостей мережецентричного та кросплатформного підходів до побудови інформаційної інфраструктури показав доцільність їх інтегрованого застосування в умовах цифрової трансформації.

Мережецентричний підхід забезпечує централізоване управління, високу масштабованість та відмовостійкість, що робить його ефективним для побудови великих корпоративних, державних і оборонних інформаційних систем. Його ключовими перевагами є оптимізація мережевих ресурсів, надійна координація компонентів та розподілена обробка даних із дотриманням вимог безпеки.

Кросплатформність, натомість, сприяє гнучкій інтеграції розрізнених сервісів, уніфікації інтерфейсів та забезпеченню сумісності між різними технологічними платформами. Це дозволяє знизити залежність від конкретного провайдера, зменшити витрати на розробку та обслуговування, а також підвищити адаптивність до динамічних змін середовища.

Оцінювання вартості комп’ютерних програм, створених як службові твори для використання у структурних підрозділах системи Міністерства оборони України

2025-09-23T08:45:45+03:00

На сьогодні спостерігається зростання потреб у критично важливому програмному забезпеченні (ПЗ) у системі МО України, зокрема для: систем автоматизованого управління військами (АСУВ), які інтегруються з НАТО (наприклад, Delta); засобів кіберзахисту (виявлення, запобігання атакам, антивірусні рішення); систем штучного інтелекту (ШІ) для аналізу розвідданих (супутникові знімки, перехоплення сигналів). Агресія РФ проти України значно змінила вимоги до ПЗ у сфері оборони – необхідність врахування вартості адаптації до нових загроз (електронна війна, дрони, РЕБ); невизначеність тривалості життєвого циклу ПЗ, яке може вимагати швидкого оновлення.

Розроблення методичного підходу до оцінювання вартості комп’ютерних програм, створених у системі МО України як службові твори, є важливим завданням для забезпечення належного правового та економічного регулювання у сфері інтелектуальної власності, особливо в умовах війни з РФ.

Проведено аналіз методів оцінювання вартості комп’ютерних програм створених у системі Міністерства оборони України як службові твори. SWOT-аналіз дозволив виявити сильні сторони існуючих методів та запропонувати комбіновані методи, які можна рекомендувати для оцінювання вартості комп’ютерних програм (програмного забезпечення) у Міністерстві оборони України залежно від завдання оцінювання.

Аналіз розглянутих методів дозволив дійти висновку про необхідність вибіркового застосування цих методів та доцільність їх комбінування з урахуванням подальшого використання оцінки.

Вимоги до технічних сервісів, які використовують метадані у єдиному інформаційному середовищі сил оборони України

2025-09-23T10:19:39+03:00

Відповідно до заходів виконання Стратегічного оборонного бюлетеня України (стратегічна ціль 1, завдання 1.5) цифрова трансформація діяльності та впровадження сучасних інформаційних технологій визначені одним із ключових завдань для сил оборони України. Очікуваним результатом реалізації таких заходів є створення та повноцінне функціонування Об’єднаної мережі оборони та мереж операцій, що ґрунтуються на взаємодії в багатодоменному середовищі складових сил оборони, держав-членів НАТО та їх партнерів.

Аналіз досвіду асиметричного протистояння Російській Федерації (РФ) свідчить про необхідність постійного покращення інформаційної переваги над ворогом.

Метою статті є визначення та обґрунтування вимог до технічних сервісів, що використовують метадані в єдиному інформаційному середовищі.

Технічні сервіси, що працюють з метаданими, повинні підтримувати широкі функціональні можливості від генерації, перевірки, збереження та оновлення метаданих до інтеграції із системами управління доступом та політиками безпеки.

Функціональні вимоги до технічних сервісів, що працюють з метаданими, мають охоплювати всі етапи життєвого циклу даних: від маркування, класифікації та опису до забезпечення механізмів пошуку, контролю доступу, та реалізації політик збереження й видалення інформації.

У свою чергу, нефункціональні вимоги, зокрема у сферах інформаційної безпеки, масштабованості, продуктивності, відповідності прийнятим стандартам обміну інформацією, а також у сфері стійкості до збоїв і здатності до інтеграції в багаторівневі та гібридні середовища, виступають критично важливими умовами для гарантування довіри, стабільності та адаптивності технічних сервісів.

Уточнення порядку техніко-економічного обґрунтування інформаційно-комунікаційних систем військового призначення

2025-09-23T12:42:51+03:00

В умовах воєнного стану, обмеженого фінансування та стратегічної трансформації сектору безпеки і оборони України виникає нагальна потреба у впровадженні ефективних, надійних та адаптивних інформаційно-комунікаційних систем (ІКС) військового призначення. Проте реалізація таких систем неможлива без розробки належного техніко-економічного обґрунтування (ТЕО), яке виступає ключовим інструментом для ухвалення подальших зважених управлінських рішень щодо проєкту інформатизації та визначає його доцільність, ефективність та життєздатність, враховуючи як економічні, так і стратегічні фактори, які мають важливе значення в умовах змінного безпекового середовища під час збройної агресії.

Мета статті – аналіз особливостей ТЕО як основного планувального документа для ІКС військового призначення з урахуванням їхнього життєвого циклу (ЖЦ) та уточнення порядку його формування.

Здійснена деталізація заходів ТЕО за етапами життєвого циклу ІКС військового призначення: ініціювання, проєктування, розробка, впровадження, експлуатація, виведення з експлуатації.

ТЕО дає змогу обґрунтувати доцільність реалізації проєкту, оптимізувати використання ресурсів і забезпечити відповідність стратегічним цілям розвитку та функціонування Збройних Сил України, особливо в умовах воєнного стану та обмеженого фінансування. Запропонований уточнений порядок розробки ТЕО враховує етапи життєвого циклу ІКС, сприяє системному підходу до управління проєктами, підвищенню ефективності проєктів та їх інтеграції зі стандартами НАТО, що є критично важливим для підвищення обороноздатності України.

Тимчасові державні органи управління: проблеми діяльності та шляхи їх розв’язання

2025-09-19T07:37:42+03:00

Відповідно до вітчизняного законодавства під час ведення воєнних дій з відсічі збройної агресії Російської Федерації утворювались тимчасові військово-цивільні та військові адміністрації (ВЦА та ВА). Законодавством передбачено утворення додаткових державних органів управління для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Однак, правове регулювання утворення та діяльності цих державних органів різне. Понад те, практика діяльності зазначених органів показує, що їм не завжди вдається позитивно вирішити покладені на них функції і завдання, відмічаються не достатня організація взаємодії та координації як всередині адміністрацій, так і між адміністраціями і військовим командуванням під час виконання визначених завдань (заходів). На розв’язання вказаних проблем у діяльності зазначених тимчасових державних органів, зокрема військово-цивільних та військових адміністрацій і направлена дана публікація.

Закон України “Про військово-цивільні адміністрації” має певні особливості, що звужує правове поле та обмежує його застосування. Встановлений порядок утворення ВЦА, їх повноваження та порядок діяльності мають суперечності, що негативно позначається на їх роботі.

В умовах у яких передбачено застосування Закону України “Про військово-цивільні адміністрації” доцільно застосовувати положення Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”.

ВЦА і ВА прикордонних областей, як показала практика їх діяльності, мають слабку взаємодію як з військовим командуванням, що діє на територіях цих областей, так і між собою.

Практика діяльності ВЦА і ВА показує необхідність вдосконалення законодавства з питань утворення, організації, повноважень і порядку роботи цих адміністрацій з урахуванням виявлених проблем у їх діяльності.

Підходи до формування армійських корпусів Сухопутних військ Збройних Сил України, їх роль та місце в сучасній оборонній операції

2025-09-22T11:38:00+03:00

Незважаючи на великі втрати особового складу, озброєння та техніки, російські окупанти продовжують тіснити українські сили оборони на оперативних напрямках Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської та Сумської областей.

Однією з причин невдач у бойових діях є недосконалість управління військами. Основний тягар оборони України був покладений на тактичний рівень дій угруповань Сухопутних військ та підрозділів інших складових Сил оборони, що не відповідало вимогам до управління військами у сучасній війні. Сформовані командування оперативно-тактичних угрупувань військ (ОТУВ) та оперативно-стратегічних угруповань військ (ОСУВ) не в повному обсязі виконують функції та завдання органів військового управління. Створені як тимчасові органи управління ОТУВ та ОСУВ комплектуються перемінним оперативним складом і не в повній мірі відповідають сучасним штабним структурам.

Розформування АК у 2013 році призвело до ліквідації оперативно-тактичного рівня управління військами під час оборони України та зменшенню уваги до підготовки фахівців оперативного рівня управління військами. В статті розглянуті підходи щодо формування, підготовки та застосування армійських корпусів Сухопутних військ

Надано рекомендації щодо порядку створення АК в умовах здійснення відсічі російської агресії проти України. Підкреслено доцільність створення АК лише в складі Сухопутних військ ЗС України, посилюючи при цьому інституційні можливості інших складових сил оборони держави.

Наявність АК стане значним кроком у підвищенні спроможностей угруповань військ (сил) ЗС України як в оборонних, так і в контр наступальних операціях. АК дають змогу створити оперативно-тактичний рівень ведення війни, суттєво посилити маневреність військ, підвищити оперативність управління військами та матеріально-технічним забезпеченням військ в ході підготовки та ведення військових операцій.

Оцінювання розвитку воєнно-економічного потенціалу противника для обґрунтування заходів стратегічного (оборонного) планування: методичний підхід

2025-09-18T07:06:04+03:00

В умовах повномасштабної агресії РФ проти України, а також постійно мінливого геополітичного ландшафту, питання адекватної оцінки воєнно-економічних можливостей потенційного противника стає критично важливим для формування ефективної оборонної стратегії. Сучасні конфлікти демонструють, що здатність держави підтримувати тривалі військові дії (відбиття збройної агресії) значною мірою залежить від її економічної стійкості, здатності мобілізувати ресурси, а також динаміки розвитку воєнно-економічного потенціалу противника.

Метою статті є висвітлення методичного підходу до оцінювання динаміки розвитку воєнно-економічного потенціалу противника для обґрунтування заходів стратегічного (оборонного) планування України.

Стратегічне (оборонне) планування – це процес розроблення довгострокових рішень у сфері національної безпеки й оборони, спрямованих на забезпечення готовності держави до відбиття агресії, реагування на можливі загрози, а також ефективного використання наявних ресурсів. Воно охоплює аналіз зовнішнього середовища (у тому числі потенційного противника), розробку стратегій, програм розвитку сил оборони, інвестицій у ВПК та інтеграцію цивільного ресурсу в оборону.

Формування заходів оборонної стратегії України з урахуванням поточного стану воєнно-економічного потенціалу (ВЕП) ймовірного противника та прогнозування динаміки його розвитку передбачає виконання певних етапів: оцінка поточного стану ВЕП ймовірного противника; прогнозування динаміки його розвитку і вразливостей; формування оборонної стратегії України.

Місце і роль ресурсного забезпечення в рамках циклу оборонного планування

2025-09-18T08:15:21+03:00

Загальна логіка забезпечення обороноздатності держави на основі спроможностей полягає у визначенні: майбутніх воєнних конфліктів на встановленому часовому горизонті планування; необхідних на цей час спроможностей сил оборони для перемоги в них; наявних спроможностей сил оборони та їх відповідності необхідним спроможностям; потреб в ресурсах для розвитку наявних спроможностей до рівня необхідних спроможностей; програм та планів досягнення необхідних спроможностей.

Для забезпечення адекватності вирішення задач ресурсного забезпечення під час оборонного планування, доцільно розглянути ресурсне забезпечення з точки зору системного підходу і визначити її місце та роль. Це складає головну проблему дослідження.

Визначення варіантів, порядку і шляхів ресурсного забезпечення набуття необхідних спроможностей силами оборони є важливим етапом оборонного планування, яке, в свою чергу є частиною системи управління обороноздатністю держави. Як надсистему для ресурсного забезпечення слід розглядати оборонне планування, а як підсистеми – системи забезпечення окремими видами ресурсів.

Роль ресурсного забезпечення полягає в розробленні варіантів всебічного забезпечення ресурсами процесу переходу від наявних спроможностей до необхідних, та виборі з них найбільш раціональних з точки зору повноти, якості, оперативності і вартості. Отже роль ресурсного забезпечення можна визначити як пошук найкращого управління ресурсами, в якому до контуру управління включаються людські, фінансові, економічні ресурси, ресурси ОПК, системи забезпечення ОВТ, інфраструктурні ресурси тощо.

Аналіз досвіду оборонних оглядів, що проводяться в державах – членах НАТО

2025-09-18T12:11:00+03:00

У розвинених державах світу нормою військового будівництва і процесів військових реформ є оборонні огляди, які не лише здійснює аналіз воєнної політики держави, а й окреслюють відповідальність влади за визначення завдань та умов застосування збройних сил, їх чисельність, структуру та основи функціонування. Ефективне виконання заходів оборонних оглядів у провідних державах-членів НАТО сприяє створенню невеликих за чисельністю, сучасних, боєздатних і всебічно забезпечених збройних сил.

Метою статті є аналіз досвіду та підходів провідних держав-членів НАТО до проведення оборонних оглядів для подальшої імплементації та впровадження в Україні.

У провідних державах-членах НАТО стратегічний оборонний огляд став засобом оцінювання сучасного стану їх оборонного потенціалу та визначення шляхів досягнення його необхідного рівня у майбутньому.

Єдиного стандарту для ОП у державах-членах НАТО не існує; кожна держава Альянсу має свою систему ОПОС. Водночас нині немає єдиного для всіх держав стандарту організації системи оборони, розроблені тільки принципи, на основі яких вона будується. Кожна держава будує власну систему оборони, відповідно до реальних і потенційних загроз, традицій державотворення та історичного розвитку власної системи оборони, державного устрою та політичної системи держави, стратегічних цілей і завдань у міжнародній політиці, наявного економічного та науково-технічного, військового потенціалу держави тощо.

У процесі оборонної реформи доцільно враховувати основні принципи побудови системи управління обороною та проведенням оборонного огляду у країнах-членах НАТО, особливо щодо правового регулювання суспільних відносини, визначення та розмежування повноваження, функцій і завдань суб’єктів забезпечення оборони на законодавчому рівні. Це сприятиме створенню ефективної системи забезпечення оборони України, яка відповідатиме стандартам Північноатлантичного альянсу.