Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського

Оцінювання розвитку воєнно-економічного потенціалу противника для обґрунтування заходів стратегічного (оборонного) планування: методичний підхід

В. Половенко — 2025-09-18

В умовах повномасштабної агресії РФ проти України, а також постійно мінливого геополітичного ландшафту, питання адекватної оцінки воєнно-економічних можливостей потенційного противника стає критично важливим для формування ефективної оборонної стратегії. Сучасні конфлікти демонструють, що здатність держави підтримувати тривалі військові дії (відбиття збройної агресії) значною мірою залежить від її економічної стійкості, здатності мобілізувати ресурси, а також динаміки розвитку воєнно-економічного потенціалу противника.

Метою статті є висвітлення методичного підходу до оцінювання динаміки розвитку воєнно-економічного потенціалу противника для обґрунтування заходів стратегічного (оборонного) планування України.

Стратегічне (оборонне) планування – це процес розроблення довгострокових рішень у сфері національної безпеки й оборони, спрямованих на забезпечення готовності держави до відбиття агресії, реагування на можливі загрози, а також ефективного використання наявних ресурсів. Воно охоплює аналіз зовнішнього середовища (у тому числі потенційного противника), розробку стратегій, програм розвитку сил оборони, інвестицій у ВПК та інтеграцію цивільного ресурсу в оборону.

Формування заходів оборонної стратегії України з урахуванням поточного стану воєнно-економічного потенціалу (ВЕП) ймовірного противника та прогнозування динаміки його розвитку передбачає виконання певних етапів: оцінка поточного стану ВЕП ймовірного противника; прогнозування динаміки його розвитку і вразливостей; формування оборонної стратегії України.

Місце і роль ресурсного забезпечення в рамках циклу оборонного планування

Ю. Мудрак — 2025-09-18

Загальна логіка забезпечення обороноздатності держави на основі спроможностей полягає у визначенні: майбутніх воєнних конфліктів на встановленому часовому горизонті планування; необхідних на цей час спроможностей сил оборони для перемоги в них; наявних спроможностей сил оборони та їх відповідності необхідним спроможностям; потреб в ресурсах для розвитку наявних спроможностей до рівня необхідних спроможностей; програм та планів досягнення необхідних спроможностей.

Для забезпечення адекватності вирішення задач ресурсного забезпечення під час оборонного планування, доцільно розглянути ресурсне забезпечення з точки зору системного підходу і визначити її місце та роль. Це складає головну проблему дослідження.

Визначення варіантів, порядку і шляхів ресурсного забезпечення набуття необхідних спроможностей силами оборони є важливим етапом оборонного планування, яке, в свою чергу є частиною системи управління обороноздатністю держави. Як надсистему для ресурсного забезпечення слід розглядати оборонне планування, а як підсистеми – системи забезпечення окремими видами ресурсів.

Роль ресурсного забезпечення полягає в розробленні варіантів всебічного забезпечення ресурсами процесу переходу від наявних спроможностей до необхідних, та виборі з них найбільш раціональних з точки зору повноти, якості, оперативності і вартості. Отже роль ресурсного забезпечення можна визначити як пошук найкращого управління ресурсами, в якому до контуру управління включаються людські, фінансові, економічні ресурси, ресурси ОПК, системи забезпечення ОВТ, інфраструктурні ресурси тощо.

Аналіз досвіду оборонних оглядів, що проводяться в державах – членах НАТО

Б. Ворович — 2025-09-18

У розвинених державах світу нормою військового будівництва і процесів військових реформ є оборонні огляди, які не лише здійснює аналіз воєнної політики держави, а й окреслюють відповідальність влади за визначення завдань та умов застосування збройних сил, їх чисельність, структуру та основи функціонування. Ефективне виконання заходів оборонних оглядів у провідних державах-членів НАТО сприяє створенню невеликих за чисельністю, сучасних, боєздатних і всебічно забезпечених збройних сил.

Метою статті є аналіз досвіду та підходів провідних держав-членів НАТО до проведення оборонних оглядів для подальшої імплементації та впровадження в Україні.

У провідних державах-членах НАТО стратегічний оборонний огляд став засобом оцінювання сучасного стану їх оборонного потенціалу та визначення шляхів досягнення його необхідного рівня у майбутньому.

Єдиного стандарту для ОП у державах-членах НАТО не існує; кожна держава Альянсу має свою систему ОПОС. Водночас нині немає єдиного для всіх держав стандарту організації системи оборони, розроблені тільки принципи, на основі яких вона будується. Кожна держава будує власну систему оборони, відповідно до реальних і потенційних загроз, традицій державотворення та історичного розвитку власної системи оборони, державного устрою та політичної системи держави, стратегічних цілей і завдань у міжнародній політиці, наявного економічного та науково-технічного, військового потенціалу держави тощо.

У процесі оборонної реформи доцільно враховувати основні принципи побудови системи управління обороною та проведенням оборонного огляду у країнах-членах НАТО, особливо щодо правового регулювання суспільних відносини, визначення та розмежування повноваження, функцій і завдань суб’єктів забезпечення оборони на законодавчому рівні. Це сприятиме створенню ефективної системи забезпечення оборони України, яка відповідатиме стандартам Північноатлантичного альянсу.