Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського

Мобілізація в Україні, досягнення та виклики

M. Коваль — 2025-01-17

З початком вторгнення РФ на територію України перед державою гостро постало питання доукомплектування Сил оборони особовим складом до штатів воєнного часу навченими людськими ресурсами. Виходячи із зазначеного, виникла нагальна потреба проаналізувати та узагальнити практичний досвід діяльності Збройних Сил України пов’язаних з виконанням мобілізаційних заходів, зокрема призову громадян на військову службу під час мобілізації.

Мета статті ‑ дослідити практики мобілізації, що застосовувались в Україні, зокрема з початком військової агресії РФ проти України, визначити які стратегії мобілізації були найбільш ефективними, враховуючи як законодавчі зміни, так і управлінські рішення.

Основною проблемою в комплектуванні військ (сил) особовим складом в початковий період війни стало порушення вимог до ведення військового обліку військовозобов’язаних та резервістів і особливо, правил реєстрації місця проживання фізичних осіб, а також не виконання керівниками органів державної влади, органів місцевого самоврядування та керівниками підприємств і установ вимог постанов Кабінету Міністрів України щодо бронювання військовозобов’язаних.

Початок повномасштабної агресії російської федерації проти України спровокував масову міграцію населення як всередині країни так і за її межі що свою чергу відкрило ряд проблем які тісно пов’язані з цим процесом.

Удосконалення існуючих і поява нових форм і способів бойового застосування військ (сил), використання противником новітнього озброєння і військової техніки обумовлює зміни в порядку і заходах мобілізації. Визначено основні тенденції розвитку та удосконалення заходів мобілізації з урахуванням змін воєнно-політичної обстановки. Згруповано та визначено актуальні напрями діяльності, що потребують подальшого дослідження в сфері мобілізації.

Розвідка, спостереження та рекогносцировка

В. Качанов — 2025-01-20

Стаття допомагає зрозуміти: функції, вплив та зміни в розвідці з моменту повномасштабного російського вторгнення, починаючи з лютого 2022 року. Наголошується на можливостях розвідувального співтовариства США, якому вдалося добути розвідувальну інформацію не тільки щодо самого факту підготовки держави-терориста РФ до повномасштабного вторгнення, а і визначити ймовірну дату його початку. Розсекречування матеріалів та швидке їх поширення забезпечило необхідною інформацією світове співтовариство щодо можливого російського вторгнення. Факт оприлюднення такої інформації на прес-конференції військово-політичним керівництвом США був безпрецедентним в історії людства – адже, зазвичай, така інформація не розповсюджується з метою збереження у безпеці джерела її надходження. Це підкреслило намагання США стримати державу-агресора – РФ від можливого вторгнення. Крім того, цей факт допоміг об’єднати країни-партнери навколо ідеї надання Україні потрібної допомоги та покарання РФ за початок повномасштабного вторгнення в Україну та брутальне порушення всіх можливих міжнародних законів, норм та договорів.

Наголошується на потребі вивчення та врахування інновацій та змін у розвідці, що відбулися протягом першого року повномасштабної російсько-української війни. Використання комерційних супутників дало змогу закордонним репортерам та засобам масової інформації підтвердити факти звірств, катувань та масових вбивств цивільного населення та дітей, які здійснювали російські військові у Бучі та інших містах та селах на тимчасово окупованих державою-терористом українських територіях. Соціальні мережі та засоби масової інформації також відіграли важливу роль у поширенні цієї інформації по всьому світу та інформуванні світового співтовариства про те, що відбувається та факти масових військових злочинів росіян. Крім того, поширення цієї інформації через ЗМІ та соціальні мережі допомогло світовому співтовариству та міжнародним організаціям протидіяти російським інформаційно-психологічним операціям.

Знищення засобів повітряного нападу противника під час російсько-української війни

О. Титаренко — 2025-01-21

Кількісно-якісну складову Повітряно-космічних сил Російської Федерації (ПКС РФ) перед вторгненням на територію України було переоцінено. Експертів вражала кількість російських бойових літаків у складі створеного авіаційного угруповання, яке було створено для вторгнення в Україну. Чисельні показники початкового кількісно-якісного співвідношення сил сторін коливався від 1:7 до 1:30 і більше на користь ПКС РФ. Експерти різних країн притримуються думки, що РФ була та все ще залишається однією з небагатьох країн світу, що має наступальні спроможності в повітряному просторі. Якщо за основу брати відомість чисельного складу літаків і вертольотів, цілком можливо, що дані відповідали дійсності. Зауважимо, що станом на 24 лютого 2022 року лише те об’єднання ПКС РФ що було створено для вторгнення в Україну за кількістю бойових літаків чисельно переважало авіаційний склад ПС ЗС України майже в чотири рази.

Противник ставив перед собою завдання упродовж перших трьох діб стратегічної повітряної наступальної операції знищити українську ППО, протягом ще одного тижня ‑ залишки бойової авіації.

У статті розкриваються особливості нанесення ракетно-авіаційних ударів по території України та тактик їх нанесення. Розглянуто, як вплинула допомога від наших партнерів у вигляді зенітних ракетних комплексів на ефективність української протиповітряної оборони. Проведено аналіз уроків, які отримав противник з початку широкомасштабного вторгнення та на чому саме нам необхідно зосередити зусилля для покращення української протиповітряної оборони.

Зміна характеру війни

О. Лісовий — 2025-01-21

Однополярний світовий порядок, усталений після завершення холодної війни, зазнав трансформаційних змін спричинених війною російської федерації проти України та зростаючою конфронтацією Китайської Народної Республіки зі Сполученими Штатами Америки. Зміна світового устрою з однополярного на багатополярний сприяє посиленню протистояння тоталітарних режимів і створених ними союзів із країнами відданими демократичним принципам і цінностям, що у підсумку призвело до повернення конфронтації між великими державами та загрози початку нової світової війни.

Збройна агресія РФ проти України, що почалася в 2014 році з анексії Криму і гібридної агресії на сході України, з 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабну війну, яка, на жаль, не має ознак скорого завершення. Безумовно, знадобитися багато часу для ретельної оцінки та вивчення всіх уроків, які мають бути винесені з цієї війни.

Незважаючи на очікування експертів, російсько-українська війна не стала звичною, добре вивченою війною, в якій вирішальну роль мали відігравати традиційні засоби ураження, такі як авіація, танки і, звичайно, артилерія. Навпаки, неспіврозмірність військових, економічних та людських потенціалів сторін збройного конфлікту та стійкість України спонукала противників до стрімкого розвитку і застосування у збройній боротьбі нових технологій таких як безпілотні автономні системи, гіперзвукова та високоточна зброя, широке використання штучного інтелекту та електромагнітного спектру, зростання ролі кіберборотьби тощо.

У цій публікації, на основі безпосередніх подій на полі бою здійснено аналіз того, яким чином змінювався характер російсько-української війни на різних етапах першого року повномасштабної збройної агресії РФ проти України та які чинники були каталізатором цих змін.

Погляди на базові поняття територіальної оборони в системі забезпечення обороноздатності держави

Г. Єфімов — 2025-01-20

Широкомасштабна збройна агресії РФ проти нашої держави засвідчила, що в Україні продовжує залишатися низка нерозв’язаних проблемних питань і суперечностей щодо визначення сутності категорії ТрО, її організації та ведення; змісту заходів та завдань, що підлягають виконанню, як у мирний час так і в особливий період; місця в загальній системі забезпечення обороноздатності держави; організації управління виконанням заходів та завдань ТрО, як в тилових районах держави так і в районах ведення бойових дій; яким чином, а головне через кого здійснюється процес координації дій та організації взаємодії.

Мета статті ‑ на підставі вивчення нормативно-правової бази України щодо організації територіальної оборони, змісту існуючих поглядів на її ведення, аналізу виконання заходів та завдань територіальної оборони її складовими під час широкомасштабної збройної агресії РФ проти України розроблення пропозицій щодо визначення сутності категорії “територіальна оборона”, змісту загальнодержавних, воєнних та спеціальних заходів та завдань в системі територіальної оборони для подальшого внесення змін в законодавчу базу і практичного використання.

Перспективою подальших досліджень є, проведення порівняльного аналізу завдань територіальної оборони та завдань стабілізаційних дій під час проведення операцій військ (сил).

Сучасні норми міжнародного гуманітарного права в збройних конфліктах

Б. Тична — 2025-01-21

У статті досліджується сучасне міжнародне гуманітарне право та його адаптація до умов сучасних збройних конфліктів. Вивчаються основні принципи та джерела міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевські конвенції та їхні Додаткові протоколи, які встановлюють правові норми та принципи для захисту осіб, які не беруть участь у бойових діях або припинили свою участь у них. Особлива увага приділяється ефективності та дієвості норм міжнародного гуманітарного права в умовах нових форм ведення бойових дій, таких як “гібридні війни”. Проведено аналіз основних викликів, з якими стикається міжнародне гуманітарне право у сучасних умовах, та проблеми дотримання його норм.

Розглянуто порушення міжнародного гуманітарного права в умовах російської агресії проти України, підкреслено необхідність подальшої кодифікації міжнародного звичаєвого права для адекватного реагування на ці виклики. Обґрунтована важливість забезпечення максимально можливого захисту всіх осіб, які не беруть участь у бойових діях або припинили свою участь у них, включаючи захоплених у полон, тих, що добровільно відмовилися, хворих або поранених.

Акцентовано на вдосконаленні правової системи та впровадження нових правових заходів для посилення захисту жертв збройних конфліктів. Запропоновано рекомендації щодо підвищення ефективності міжнародного гуманітарного права та посилення відповідальності за його порушення.

Порушення РФ міжнародного гуманітарного права

І. Неводчікова — 2025-01-21

Російське вторгнення ініціювало агресивну війну, що саме по собі є кричущим порушенням міжнародного гуманітарного права (МГП). Важливим уроком є те, що можна зробити у відповідь на такі порушення з боку сил, які опинилися втягнутими у війну такого характеру і масштабу, як та, що зараз відбувається в Україні.

Наведені матеріали не призначені для спеціально підготовленого персоналу. Натомість вони призначені для того, щоб підвищити здатність персоналу визнавати потенційну доказову цінність інформації, яка зустрічається в ході звичайної оперативної діяльності, продемонструвати дії та вжити для забезпечення, збору і збереження потенційних доказів порушень МГП в очікуванні дій офіційно призначених слідчих або прокурорських органів. Пропонується алгоритм, який військовослужбовці, командири та підрозділи можуть використати для забезпечення збереження такої інформації для подальшого застосування слідчими, прокурорами та трибуналами, що прагнуть притягнути осіб до кримінальної відповідальності в національних або міжнародних трибуналах за порушення МГП.

Якщо підрозділи стануть досвідченими в цьому питанні, вони зможуть краще зберігати таку інформацію для того, щоб її могли використовувати ті, кому доручено розслідувати і переслідувати порушення МГП.

Міжнародна військова допомога Україні

Ю. Ганненко — 2025-01-21

У статті представлено аналіз надання міжнародної військової допомоги України країнами-партерами під час російсько-української війни.

Під час широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації на території суверенної та незалежної України актуальними проблемами є забезпечення озброєнням та військовою технікою, ракетами і боєприпасами, продовольством, речовим майном, паливо-мастильними матеріалами, інженерним майном, іншими необхідними матеріальними засобами. Також, особлива увага приділяється однієї з основних функцій логістики – перевезенню міжнародної військової допомоги Україні, яку потрібно робити приховано і застосовувати маскувальні засоби.

Багато країн світу об’єдналися заради допомоги Україні необхідними військовими, гуманітарними і фінансовими ресурсами. У багатьох країнах світу здійснюється підготовка військовослужбовців Збройних Сил України щодо вивчення процесів оперативного та тактичного планування за стандартами НАТО, підготовка підрозділів у різнорідних ситуаціях бойових дій, а також використання озброєння та військовій техніки і її технічного обслуговування та ремонту.

Міжнародна коаліція надає Україні військову, політичну, фінансову, гуманітарну, правозахисну та реформаторську підтримки, а також веде санкційну політику щодо країни-агресора, яка розв’язала війну проти України. Надання міжнародної військової допомоги Україні є ключовим моментом забезпечення і підготовки Збройних Сил України для відбиття нападу РФ.

Проведений аналіз дає зрозуміти важливість забезпечення військ (сил) необхідними матеріальними засобами від яких безпосередньо залежить успішне виконання операцій (бойових дій).