Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського

Недосконалість нормативно-правової бази підготовки громадян України до національного спротиву: аналіз, пропозиції та рекомендації

Є. Камалов — 2026-01-21

Законом України “Про основи національного спротиву” визначено правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки, сил оборони та інших визначених цим Законом суб’єктів з питань підготовки і ведення національного спротиву, зокрема Міністерства оборони України, а саме формування у громадян розуміння їхньої ролі у захисті України, навчання їх діям в умовах бойових дій та надзвичайних ситуацій. Особлива увага приділяється військово-патріотичному вихованню, яке формує стійку мотивацію до захисту Вітчизни. Проте проблемним питанням стає виконання пункту закону щодо базової загальновійськової підготовки національного спротиву який стає практично однотипною базовою загальновійськовою підготовкою базової військової служби громадян України.

Метою статті є проведення системного аналізу нормативно-правової бази підготовки громадян України до національного спротиву, надання пропозицій щодо змін в нормативно-правову базу та обґрунтування рекомендацій з підвищення якості підготовки громадян України до національного спротиву.

Обгрунтовано рекомендації щодо напрямків внесення змін у нормативно-правові акти стосовно підготовки громадян України до національного спротиву:

розроблення та ухвалення порядку функціонування центрів підготовки громадян до національного спротиву;

розроблення та затвердження програми загальновійськової для всіх категорій мобілізаційного ресурсу з урахуванням стандартів НАТО;

створення системи підготовки громадян України до національного спротиву на національних засадах якості та спеціалізованої освіти за вимогами стандарту НАТО Bi-SCD 075-007 “Освіта та індивідуальна підготовка”.

Штучний інтелект у контексті майбутніх війн

С. Мосов — 2026-01-20

Разом з перспективами розвитку збройної боротьби у можливих війнах майбутнього, масова поява в найближчий час на озброєнні країн світу різноманітних видів смертельної автономної зброї (САЗ) на основі використання ШІ викликає занепокоєння, пов’язане з тим, що вихід ШІ з під контролю людини може призвести не тільки до проблем управління роботами і роботизованими системами, а також до виникнення збройного протистояння між людьми і роботами. І для цього існують об’єктивні підстави. У зв’язку з цим проблема ШІ, що посилюється лавиноподібне, вимагає проведення системного аналізу з визначенням можливих небезпек і загроз.

Мета статті ‑ визначення небезпеки і загрози штучного інтелекту в контексті майбутніх війн.

На підставі проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

у сучасних війнах пріоритетно зростає роль ШІ, який реалізується в низці галузей озброєння та військової техніки;

за відповідних умов ШІ може вийти за межі людського контролю і створити загрозу самому існуванню людства;

провідні моделі ШІ демонструють тривожну схильність до неетичної поведінки в критичних ситуаціях;

можливість війни між людьми і ШІ стає все більш предметом дискусій;

ШІ в руках терористичних угрупувань може створити загрозу існуванню всього людства на планеті;

створення роботизованих системи ухвалення рішень на основі ШІ на полі бою, так званих “роботів-генералів”, може призвести до виникнення загрози ядерної війни, яка призведе до загибелі людства;

з розвитком військових технологій на базі ШІ з’являється надмірна залежність від них, що може призвести до ситуації коли військові, надаючи пріоритет технологічній перевазі, у підсумку зазнають поразки через асиметричні низько технологічні контрзаперечні технології;

запобігання війні з використанням ШІ вимагає багатогранного підходу, що має враховувати як технологічні, так і людські фактори.

Освітня модель засвоєння етапів генеративного штучного інтелекту

С. Базарний — 2026-01-20

Генеративний ШІ ‑ це технологічний інструмент та новий підхід до освітнього процесу в підготовці (тренуванні) офіцерів органів військового управління (штабів), що діють в складному, динамічному та непередбачуваному середовищі. Освоєння генеративного ШІ залишається складним завданням, особливо для початківців та спеціалістів інших галузей. Основною причиною можна визначити ‑ високий поріг входження, який передбачає опанування знань з математики, програмування, принципів машинного навчання, особливостей глибоких нейронних мереж, а також усвідомлення потенційних соціальних та безпекових ризиків.

Мета статті – розроблення освітньої моделі поетапного засвоєння генеративного штучного інтелекту, в якій поєднано технічну підготовку, спеціалізовані знання з глибокого навчання та розуміння застосування штучного інтелекту.

На відміну від дискримінативних моделей, які вирішують задачі класифікації або регресії, генеративні моделі навчаються повному або спільному розподілу даних. Це дозволяє їм відтворювати нові об’єкти, подібні до тих, що містяться в навчальній вибірці. Завдяки цій здатності до генерації контенту ‑ текстів, зображень, звукових сигналів чи коду ‑ ГШІ набуває широкого застосування в освіті, креативних індустріях, охороні здоров’я, сфері безпеки та управлінні.

У межах проведеного дослідження запропоновано освітню модель поетапного засвоєння генеративного штучного інтелекту (ГШІ), що поєднує технічну, методологічну, когнітивну та етичну компоненти. У розробленій моделі враховано сучасні вимогам цифрової трансформації освіти, що сприяє формуванню цілісних компетентностей у сфері ШІ. Модель орієнтована на розвиток навичок, релевантних до реальних викликів, а також узгоджена з вимогами існуючих міжнародних та вітчизняних нормативно-правових документів, що підтверджує її значущість.

Використання геоінформаційних систем як інструментів геопросторової розвідки

Н. Шуптар-Пориваєва — 2026-01-21

Анотація

У сучасних умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій та зростання обсягів просторових даних геопросторова розвідка (Geospatial Intelligence, GEOINT) набуває особливого значення як ключовий інструмент забезпечення національної безпеки, стратегічного планування, моніторингу конфліктів та прийняття рішень у реальному часі.

У контексті гібридних загроз, зокрема збройної агресії, кіберрозвідки та дезінформації, важливість оперативного аналізу просторових змін, моніторингу активності противника та верифікації даних суттєво зростає. Це актуалізує потребу в детальному дослідженні застосування геоінформаційних систем, зокрема програмного продукту Google Earth Pro як інструменту геопросторової розвідки, що забезпечує візуалізацію, аналіз та інтерпретацію геопросторових даних на основі супутникових знімків, аерофотозйомки і тривимірних моделей місцевості, підтримуючи наукові й прикладні дослідження у сфері геоінформатики та суміжних дисциплін.

Google Earth Pro є доступним інструментом первинного рівня у геопросторовій розвідці. Незважаючи на певні обмеження, такі як нерегулярне оновлення даних та відсутність передових аналітичних функцій, простота, доступність та сумісність цього додатку з іншими системами роблять його цінним ресурсом для Збройних Сил України. У поєднанні із професійними ГІС та ШІ-технологіями Google Earth Pro може значно підвищити ефективність проведення військових операцій у майбутньому.

Варто відмітити, що програмний продукт Google Earth Pro має високу навчальну цінність для підготовки майбутніх офіцерів саме як вступ до методології GEOINT. Використання програмного продукту Google Earth Pro дозволяє закласти фундаментальні знання з GEOINT, забезпечити основу для побудови геопросторового мислення та застосування інформаційних технологій у бойовій обстановці.

Системний підхід до воєнно-інженерної підготовки території країни в умовах воєнного стану

В. Солонніков — 2026-01-20

Основними заходами воєнно-інженерної підготовки території до оборони завжди були: будівництво фортець на шляхах можливого просування ворожих армій, підготовка позицій, скритих засідок і відсічних позицій своїх військ, підготовка та утримання шляхів пересування і маневру підрозділів резерву, заготівля матеріалів для облаштування невибухових загороджень на ймовірних напрямках руху підрозділів противника.

Проведений аналіз досвіду воєнно-інженерної підготовки території до оборони та результати науково-практичної конференцій у Командуванні Сил підтримки та Командуванні Сил логістики Збройних Сил України (далі – ЗС України) щодо підготовки і ведення бойових дій проти агресії РФ підтверджує необхідність обґрунтування і розробки системи організаційно-технічних заходів воєнно-інженерної підготовки і утримання території проведення воєнних операцій, що плануються.

Мета статті полягає в обґрунтуванні на основі системного підходу рекомендацій щодо підготовки і утримання території країни у воєнно-інженерному відношенні.

Враховуючи основні вимоги системного підходу а також існуючий стан економіки і особливості поточного воєнного стану, облаштування території країни у воєнно-інженерному відношенню доречно розглянути в два етапи.

1-й етап полягає у проведенні інженерної розвідки місцевості території, дотичної до оперативної лінії бойового зіткнення з противником, з метою отримання інформації про стан природніх та інфраструктурних ресурсів, використання яких важливе для виконання завдань інженерної підтримки військ 2-го ешелону оборони і стратегічного резерву ЗС України.

На 2-му етапі відпрацьовується робоча карта заходів з інженерної підтримки місцевості, оперативних напрямів, ґрунтуючись на сучасній інформації про стан їх території.

Аналіз застосування засобів подолання інженерних загороджень противника в операції (бою)

O. Хоптій — 2026-01-20

За досвідом відсічі збройної агресії РФ проти України, проведення Операції об’єднаних сил на території Донецької і Луганської областей та антитерористичної операції бойові дії угрупованнями військ все більш потребують інженерної підтримки. При наступальних операціях інженерна підтримка мобільності військ (сил) в себе включає: інженерну розвідку противника та місцевості, інженерну підтримку подолання водних перешкод або суходолів, виконання інженерних заходів щодо підготовки та утримання шляхів пересування військ (сил).

Метою статті є проведення порівняльного аналізу характеристик існуючих засобів, що впливають на виконання заходів (процесів) інженерної підтримки подолання інженерних загороджень противника в наступальних операціях (бойових діях) та визначення вимог до перспективних зразків.

Проведено аналіз існуючих засобів, що впливають на виконання заходів інженерної підтримки подолання інженерних загороджень противника в бойових діях угруповань військ (сил) в сучасних умовах відбиття широкомасштабної збройної агресії РФ проти України. Він показав, що на можливості підрозділів ЗС України впливає значна кількість зовнішніх та внутрішніх факторів, серед яких найвагомішим є технічний стан інженерних засобів, левова частка яких, характеризуються високим рівнем морального та фізичного зношення.

Порівняльний аналіз показав, що зразки техніки високорозвинених країн-партнерів, суттєво перевершують аналоги радянського виробництва за ключовими параметрами: можливістю дистанційного керування, захистом, конструктивною універсальністю, мобільністю та швидкістю перезаряджання.

Вимогами до перспективних засобів тралення можуть бути наступні: збільшення швидкості тралення та ширини проходу при зменшенні маси зразків, забезпеченні можливості дистанційного управління, обладнання стрілецьким озброєнням та пристроями для маркування проходів.

Застосування нечіткого підходу до визначення складу організаційної структури

В. Артамощенко — 2026-01-19

Під час створення або удосконалення будь-якої організації, зокрема військової, виникає потреба у визначенні складу її структури для виконання завдань за призначенням відповідно до місії організації. визначення складу організаційної структури можна розглядати як задачу структурного синтезу, для розв’язання якої можна використовувати принципи системного аналізу, зокрема варіантний метод. Це потребує застосування методів багатовимірного порівняльного аналізу в умовах невизначеності факторів, що впливають на виконання завдань організації.

Мета статті – удосконалення методичних положень визначення складу організаційних структур на підставі врахування невизначеності факторів, що впливають на їх створення і застосування.

Розроблено методику визначення складу організаційної структури в умовах невизначеності, яка ґрунтується на використанні:

групування завдань організації для визначення потрібних типів підрозділів – виконавців;

планування експерименту для формування варіантів складу організаційної структури;

нечіткого підходу для визначення лінгвістичних змінних при оцінюванні експертами показників, що характеризують створення і застосування організації;

методу таксономії для вибору кращого варіанта організаційної структури.

Застосування нечіткого підходу дозволяє визначити склад організаційної структури в умовах неможливості отримання кількісних значень показників, що характеризують створення і застосування (функціонування) організації.

Особливістю методики є застосування у якості вихідних даних під час використання методу таксономії центрів ваг нечітких чисел, що відповідають трикутним функціям приналежності показників.

Застосування методики показано на ілюстративному прикладі.

Від всеохоплюючої до комплексної оборони: пошук моделі для України

В. Машталір — 2026-01-13

Україна не може дозволити собі класичну, високовартісну модель стратегічної оборони, де повний цикл стратегічного планування – від стратегії до озброєння і ресурсів, – триває роками. Це створює умови для розбудови унікальної моделі національної оборони України, такої, що ґрунтується не на наявних воєнних спроможностях і ресурсах, а на інноваціях і широкому застосуванні цивільних ресурсів та технологій у бойовій логіці.

У статті досліджуються моделі національної оборони від закінчення Другої світової війни до війни РФ проти України. Розглянуто поступовий розвиток моделей національної оборони з урахуванням безпекового середовища, що склалося з лютого 2022 р. та практичні аспекти імплементації цих моделей.

Дослідження зосереджено на порівняльному аналізі моделей і рішень, прийнятих у сфері оборони різних країн світу. У процесі дослідження використовуються загальнодоступні документи, які визначають політику, стратегії та концепції і моделі оборони в умовах протидії переважаючому противнику. Цифри та тенденції, пов’язані з обґрунтуванням моделі оборони, взяті з відкритих офіційних джерел. Аналітичні звіти зарубіжних дослідних центрів з питань безпеки і оборони підтверджують достовірність отриманих результатів та посилюють аргументацію.

Розроблення сучасної результативної моделі національної оборони України є міждисциплінарною, комплексною проблемою. Як попередній варіант, можлива комбінація окремих елементів з апробованих моделей оборони інших країн. Однак зрештою Україна змушена буде пройти власний шлях через спроби та помилки під час розроблення моделі та становлення сучасної оборони. Але перед цим необхідно знайти відповіді на проблемні питання, поставленні авторами вище, та врахувати наведені рекомендації.

Обґрунтування вибору безпілотного роботизованого комплексу розмінування шляхом визначення рівня технічної досконалості

Я. Нижник — 2026-01-13

Для досягнення стратегічної мети національної стратегії протимінної діяльності, а саме звільнення територій від ризиків, пов’язаних із наявністю вибухонебезпечних предметів (ВНП), їх безпечного та продуктивного використання передбачено, зокрема, створення сприятливого середовища для впровадження інновацій у сфері протимінної діяльності, а також розвиток національного виробництва засобів для розмінування та їхнього технічного обслуговування в Україні. Одним із таких підходів є застосування безпілотних роботизованих комплексів (БРК) для технічного обстеження та очищення територій, забруднених ВНП.

Метою статті є висвітлення методики визначення рівня технічної досконалості БРК та її застосування для найбільш розповсюджених зразків БРК легкого та середнього класів.

Запропоновано набір параметрів, найбільш актуальних при використанні БРК. Запропонована за застосована градація порівняльного рівня технічної досконалості для БРК. Визначені технічно найдосконаліші представники легкого та середнього класів БРК для розмінування за сукупністю розглянутих параметрів. За результатами визначення рівня технічної досконалості складена порівняльна графічна гістограма.

Дана методика надає можливість вдосконалити інформаційне забезпечення підрозділів розмінування в частині застосування інноваційних технологій пошуку, виявлення, ідентифікації та знищення (знешкодження) ВНП шляхом розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій щодо впровадження сучасних технологій роботизації у сферу гуманітарного та оперативного розмінування.

Загальні передумови досягнення інформаційної переваги під час зародження воєнного конфлікту

Ю. Саричев — 2026-01-14

Під зародженням воєнного конфлікту слід розуміти процес, що передує прямому застосуванню збройної сили та характеризується напруженням між суб’єктами конфлікту, наростанням протиріч, загостренням відносин та, зрештою, переходом до воєнних дій. Розвиток такого явища, зокрема за досвідом подій, що відбуваються в сучасній Україні, показує, що процеси в інформаційній сфері інтенсивно супроводжували зародження (виникнення) воєнного конфлікту. Вже на цьому етапі питання досягнення інформаційної переваги над супротивною стороною є актуальним, передусім для зниження напруження між суб’єктами з подальшим зменшенням протиріч, вирішенням проблемних питань мирним шляхом та недопущенням воєнних дій.

Метою статті є визначення передумов досягнення інформаційної переваги над противником в ході зародження воєнного конфлікту шляхом врахування основних факторів інформаційної сфери ‑ наявність релевантної інформації (даних) про суперника, своєчасність та достовірність її отримання, захищеність тощо.

Наведений аналіз умов і чинників та їх деталізація дозволяють сформулювати передумови досягнення інформаційної переваги над противником в ході зародження воєнного конфлікту. Зазначене досягається шляхом забезпечення інформаційної безпеки держави – координованого комплексного процесу недопущення збитковості в інформаційному просторі держави як реалізація запобіжних заходів проти нанесення шкоди у різних галузях життєдіяльності із-за актуальних загроз її інформаційній безпеці. Головною передумовою інформаційної переваги є досягнення сталого рівня інформаційної безпеки держави, який гарантує необхідний стан захищеності інформаційного простору держави в умовах впливу внутрішніх та зовнішніх інформаційних загроз.

Питання системного підходу щодо забезпечення безпеки інформації об’єктів інформаційної інфраструктури

С. Гордієнко — 2026-01-15

Розширення сфери використання в управлінських процесах інформаційних систем та їх ускладнення спричиняє загострення проблеми безпеки інформації і загалом інформаційних ресурсів. Означене викликає потребу забезпечення безпеки інформації шляхом побудови (впровадження) підсистем безпеки інформації та управління ними.

Метою статті є обґрунтування застосування системного підходу щодо створення та забезпечення ефективного процесу функціонування системи безпеки інформації на об’єктах інформаційної інфраструктури на основі положень ДСТУ серії ISO/IEC 2700.

Системний аналіз дає можливість дослідити питання безпеки інформації організації (установи) більш глибоко і всебічно, ніж при спрощеному аналізі ризиків безпекового характеру, оскільки він передбачає використання як жорстких кількісних методів, так і логічних суджень, досвіду та інтуїції.

Процес прийняття рішення на основі системного підходу щодо створення та забезпечення ефективного функціонування системи безпеки інформації інформаційної інфраструктури організації (установи) як невід’ємної складової її загальної системи управління, представлено у вигляді послідовності виконання відповідних етапів.

Показано можливість отримання рішення щодо побудови системи безпеки інформації інформаційної інфраструктури організації (установи) на основі системного підходу, закладеного в положеннях державного стандарту ДСТУ ISO/IEC 27001: 2023.

Аналіз підходів до побудови охорони державного кордону на ділянці підрозділу

О. Михайленко — 2026-01-16

У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти побудови охорони державного кордону, як ключового елемента організації оперативно-службової діяльності на ділянці підрозділу охорони державного кордону. Проаналізовано нормативні та розпорядчі акти, наукові підходи та практичний досвід органів охорони державного кордону щодо визначення структури та змісту побудови охорони державного кордону. У результаті встановлено, що наразі відсутній єдиний методологічний підхід до організації побудови охорони державного кордону, що ускладнює формування ефективної системи управління силами і засобами підрозділу.

Визначено, фактори, що впливають на ефективність побудови. Обґрунтовано доцільність здійснювати лінійну побудову по рубежах і смугах місцевості, що дає змогу забезпечити оптимальний розподіл сил, засобів, створення гнучкої системи реагування, раціональне розгортання технічних засобів, інженерних споруд і загороджень. Проведено порівняльний аналіз лінійної та об’єктової побудови охорони державного кордону, визначено їхні переваги, недоліки та умови доцільності застосування. Зокрема, лінійна побудова забезпечує суцільний контроль та своєчасне виявлення порушень, однак вимагає значних людських і матеріальних ресурсів. Об’єктова побудова, своєю чергою, сприяє концентрації зусиль на найбільш загрозливих напрямах, оперативному реагуванню та ефективному використанню наявних ресурсів, однак при ній не достатньо контролюються другорядні напрямки.

Підкреслено, що вибір типу побудови охорони має базуватися на принципах гнучкості, адаптивності та комплексності з урахуванням обстановки, що склалась. Актуалізовано необхідність удосконалення науково-методичного апарату з питань визначення побудови охорони державного кордону, що дозволить підвищити ефективність оперативно-службової діяльності підрозділів охорони державного кордону.

Питання встановлення контрольних строків виконання документів управлінської діяльності

В. Крюков — 2026-01-22

Своєчасний контроль за виконанням завдань (рішень) є важливим функціональним елементом для забезпечення успішної діяльності державного органу та являє собою зворотній зв’язок на завершальній стадії реалізації управлінських рішень. При цьому, моніторинг виконання управлінських рішень є складовою системи контролю та проводиться з метою нагляду за виконавською дисципліною та забезпечення своєчасного та належного виконання документів.

Недостатня розробка теоретичних положень щодо обґрунтованості часового показника контрольного індикатора підкреслює актуальність аналізу різних аспектів проблем документального контролю та важливість всебічного наукового дослідження питань, пов’язаних із вибором шляхів удосконалення механізму проведення моніторингу стану опрацювання контрольних документів. Розв’язання окресленої проблеми не лише полегшить процес здійснення контролю за виконання документів управлінської діяльності, а й значно підвищить його результативність.

Мета статті полягає у висвітленні питань з визначення основних вихідних даних для встановлення часового показника індикатора контрольного документу під час моніторингу повного завершення виконання управлінського рішення.

Зведені відомості про типові строки виконання, які встановлені приписами і правовими нормами актів законодавства, становлять рамкові вихідні дані для визначення часових показників контрольних індикаторів. Часовими показниками індикаторів типових контрольних документів є строки виконання, визначені законодавством. Застосування превентивного індикатора під час здійснення випереджувального моніторингу стану виконання завдань надає можливість своєчасного проведення заходів реагування у разі неможливості опрацювання (підготовки) контрольного документу у визначені строки.

Система збору та аналізу інформації про укомплектованість військових частин особовим складом, ходу їх доукомплектування та покриття втрат: складові, чинники та нормативна база

В. Косевцов — 2026-01-22

Система збору та аналізу інформації про укомплектованість військових частин особовим складом, хід їх доукомплектування та покриття втрат є ключовим елементом військової кадрової політики сил оборони України. Вона забезпечує своєчасне та достовірне інформування командування для прийняття управлінських рішень, спрямованих на підтримання боєздатності та стійкості військ. Зважаючи на зазначене, важливою постає задача дослідження вітчизняного та зарубіжного досвіду організації систем збору й аналізу інформації про укомплектованість військових частин особовим складом, хід їх доукомплектування та покриття втрат, а також визначення напрямків удосконалення означених процесів.

Метою статті є дослідження складових, чинників та нормативної бази системи збору та аналізу інформації про укомплектованість військових частин особовим складом, ходу їх доукомплектування та покриття втрат.

Проведене дослідження підтвердило, що система збору та аналізу інформації про укомплектованість військових частин особовим складом, хід їх доукомплектування та покриття втрат є складним багаторівневим механізмом, який поєднує нормативно-правове регулювання, організаційні процедури та цифрові технології. В Україні вона перебуває на етапі реформування: інтегруються сучасні технологічні рішення, посилюється нормативна база, формується стратегічне бачення розвитку людського капіталу в умовах воєнного стану.

Аналіз чинників довів, що на ефективність системи впливають як зовнішні (міжнародні стандарти, досвід партнерів, виклики безпеки), так і внутрішні (стан нормативного регулювання, рівень цифровізації, кадрова спроможність органів військового управління) передумови.

Логістичне забезпечення угрупувань військ (сил) ЗС України: досвід, виклики та напрями удосконалення

К. Гибало — 2026-01-22

Сучасна війна радикально змінила роль логістики у воєнному мистецтві, перетворивши її з другорядної функції на стратегічний чинник, який безпосередньо визначає темп і результативність бойових дій. Науково-практична значущість проблеми полягає в тому, що рівень розвитку логістики прямо визначає тривалість оборони, реалістичність наступальних задумів, здатність зменшити рівень втрат і оптимізувати використання обмежених ресурсів.

Емпіричною базою дослідження стали реальні практики логістичного забезпечення, напрацьовані у ході Антитерористичної операції (АТО) та операції Об’єднаних сил (ООС) у 2014–2021 роках, а також досвід широкомасштабної війни з 2022 року. Саме ці періоди дозволяють простежити еволюцію від кризового стану тилу, що спирався на волонтерську допомогу, до поступового формування більш гнучкої системи, яка інтегрує елементи автоматизації, мультимодальних перевезень і міжнародної допомоги.

Метою статті є системний аналіз логістичного забезпечення угруповань військ у 2014–2025 роках, виявлення його ключових проблем і слабких місць, узагальнення міжнародного досвіду та формування пропозицій, здатних підвищити стійкість і ефективність тилу у війні високої інтенсивності.

У статті окреслено досягнення і сформульовано ключові напрями подальшого розвитку логістики Збройних Сил України.

Усі зазначені напрями в комплексі формують стратегічне бачення: військова логістика України має стати мобільною, технологічно розвиненою, інтегрованою з цивільними та міжнародними системами й стійкою до багатовекторних загроз. Лише така модель здатна гарантувати ефективність у війні високої інтенсивності та забезпечити обороноздатність держави у довгостроковій перспективі.

Методологічні та концептуальні аспекти побудови перспективних пунктів управління

С. Касьян — 2026-01-23

Досвід проведення операцій в ході відбиття збройної агресії РФ проти України свідчить, що розвиток системи управління, застосування сучасних засобів ураження призвело до суттєвого ускладнення функціонування пунктів управління (ПУ) у процесі планування операції та управління військами під час ведення бойових дій. Вирішення цієї проблеми можливе за умови розв’язання протиріччя між ефективністю функціонування усіх елементів ПУ та сучасним середовищем, у якому здійснюється робота ПУ щодо забезпечення планування операції і управління військами під час виконання ними завдань, та необхідністю підвищення живучості ПУ згідно з сучасними вимогами до проведення операції, що динамічно змінюються.

Мета статті ‑ обґрунтування перспективних напрямів розвитку ПУ як складних систем на основі аналізу залежності ефективності їхніх елементів від рівня живучості, а також оцінка можливостей впровадження сучасних інформаційних технологій для підвищення стійкості управління.

Перспективні ПУ трансформуються від традиційних стаціонарних структур у мережеві, розосереджені та технологічно інтегровані системи, здатні функціонувати у багатовимірному просторі сучасної війни. Їх ефективність визначатиметься поєднанням кількох ключових чинників:

взаємозамінність і живучість ‑ досягаються за рахунок розвитку технічної бази перспективних ПУ;

впровадження хмарних та edge-рішень ‑ забезпечує безперервність управління і формування єдиного інформаційного простору;

використання віртуальної та доповненої реальності ‑ відкриває нові можливості для підвищення ситуативної обізнаності;

перехід від домінування оперативного складу до зростання ролі ІТ-фахівців, які забезпечують стійкість і безперервність функціонування систем оброблення інформації.

Часткова методика оцінювання рівня підготовленості особового складу військової частини в умовах дії правового режиму воєнного стану

O. Георгадзе — 2026-01-23

Досвід застосування військових частин Збройних Сил (ЗС) України під час відсічі збройної агресії Російської Федерації (РФ) свідчить, що успішне виконання ними бойових (спеціальних) завдань залежить від рівня їх боєздатності. Безпосередній вплив на рівень боєздатності військової частини здійснює рівень підготовленості особового складу. Саме на досягнення високого рівня підготовленості особового складу військових частин спрямована бойова підготовка (бойове злагодження), що включає в себе індивідуальну та колективну підготовки. Від ефективності їх організації та проведення залежать навченість військовослужбовців та злагодженість структурних підрозділів військової частини.

Отже, виникає потреба у науковому обґрунтуванні часткової методики оцінювання рівня підготовленості особового складу військової частини в умовах дії правового режиму воєнного стану, як складової комплексної методики оцінювання рівня її боєздатності.

Метою статті є висвітлення часткової методики оцінювання рівня підготовленості особового складу військової частини в умовах дії правового режиму воєнного стану.

Удосконалена часткова методика оцінювання рівня підготовленості особового складу військової частини враховує рівень підготовленості структурного підрозділу у її складі з урахуванням його важливості, що передбачає врахування сукупного рівня навченості військовослужбовців на основі вибору нової сукупності показників, які характеризують їх рівень індивідуальних спроможностей, наявність у них відповідної військової освіти (підготовки) та участі у бойових діях і злагодженість цих структурних підрозділів, яка враховує важливість кінцевого заходу колективної підготовки.