Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського

Напрями розвитку спроможностей сил оборони України у сфері стратегічних комунікацій

В. Полевий — пт, 31 тра 2024 00:00:00 +0300

Перехід до оборонного планування на основі спроможностей (далі ОПОС) прямо передбачений чинним законодавством [1] і означає програмно-цільовий метод планування на основі ефектів, тобто має містити вимірювані показники зміни характеристики об’єкту впливу. Відсутність практики ОПОС та науково обґрунтованого переліку комунікаційних ефектів СК обумовлює актуальність дослідження.

Метою статті є висвітлення результатів дослідження стосовно формування напрямків розвитку спроможностей сил оборони (СО) зі стратегічних комунікацій (СК).

У процесі дослідження використовувались як загальнонаукові, так і спеціально-наукові методи: системно-структурного та функціонального аналізу, порівняння, синтезу та інші.

Сутністю ОПОС є здатність досягати запланованих результатів через створення ефектів, тобто зміни стану певних характеристик середовища.

Спроможність – це здатність досягати результату (ефекту) з визначеним рівнем показників за визначених обставин. Цей підхід знайшов відображення в чинних нормативних документах. Зміна характеристик середовища є впливом, який цікавить керівництво держави. Інформаційні спроможності – засоби, війська, сили, тактичні або технічні прийоми, інша діяльність, що можуть бути використані в інформаційному просторі для створення у ньому потрібних ефектів та формування умов для досягнення кінцевої мети. Спроможності сил оборони у сфері стратегічних комунікацій – це здатність досягати військово-політичних цілей держави усіма доступними інструментами комунікації.

Проведене дослідження дозволило сформулювати рекомендації щодо пріоритетних напрямів розвитку спроможностей сил оборони зі стратегічних комунікацій.

У статті запропонована модель розвитку цих спроможностей на основі комунікаційних ефектів.

Передбачення застосування противником форм воєнних дій під час стратегічного планування розвитку збройних сил

О. Загорка, С. Поліщук, T. Уварова, І. Загорка — чт, 30 тра 2024 00:00:00 +0300

При стратегічному плануванні розвитку Збройних Сил використовуються сценарії воєнних дій, розроблення яких здійснюється на підставі врахування форм воєнних дій, що може застосувати противник під час розв’язання воєнного конфлікту.

У статті розроблено методику здійснення передбачення застосування противником форм воєнних дій у воєнному конфлікті з використанням методу аналізу ієрархій. Відповідно до процедури методу для розв’язання задачі визначення рейтингу форм воєнних дій (альтернатив) збудовано чотирирівневу ієрархію (мета – властивості – показники – альтернативи).

Можливості застосування противником форм воєнних дій оцінюються експертами з урахуванням властивостей (потреби сил і засобів для досягнення мети конфлікту, забезпеченості силами і засобами, протидії військам противника) і показників (співвідношення бойових потенціалів сил і засобів сторін, зокрема родів збройних сил). Під час складання матриць попарних порівнянь експертами враховуються прогнозовані на період планування розвитку Збройних Сил співвідношення бойових потенціалів сил і засобів сторін, які отримуються з використанням методу екстраполяції. Рейтинг форм воєнних дій противника визначається шляхом ієрархічної композиції пріоритетів, які отримуються з матриць попарних порівнянь для всіх рівнів ієрархії розв’язання задачі.

Наведено приклад визначення рейтингу форм воєнних дій, які може застосувати противник під час розв’язання воєнного конфлікту з метою захоплення частини території держави.

Підхід до оцінювання результативності сучасної воєнної стратегії

А. Іващенко — пт, 31 тра 2024 00:00:00 +0300

Уточнюються визначення та основні складові сучасної воєнної стратегії, пропонується підхід до оцінювання результативності воєнних стратегій а також розглядаються приклади застосування воєнних стратегій в сучасних воєнних операціях коаліційних сил.

Сучасна воєнна стратегія, як один з основних інструментів досягнення національних (коаліційних) цілей, обумовлена комплексом об’єктивних і суб’єктивних чинників: балансом воєнно-політичних сил у світі, впровадженням нових технологій і засобів ведення війни, особливостями сприйняття зовнішніх загроз і національних цілей. Оцінити ефективність воєнної стратегії можливо лише ретроспективно: стратегія має бути реалізована, а політичні цілі повністю (або, принаймні, майже повністю) досягнуті. У цьому випадку можна визначити, що вибрана воєнна стратегія є ефективною. Такий підхід відповідає вимогам міжнародного стандарту серії ISO 9000, які прийняті більш ніж 90 країнами світу як національні та застосовуються до будь-яких сфер діяльності.

Пропонується підхід до оцінювання результативності воєнної стратегії, як базову відправну точку для оцінювання нових воєнних стратегій. Результативність воєнної стратегії можливо оцінювати апріорі, перевіривши наявність трьох основних складових: чіткі цілі, які ймовірно досяжні; необхідні концепції (шляхи), які можуть привести до визначеної цілі; достатні наявні спроможності (ресурси) для досягнення визначеної цілі за допомогою обраних концепцій. Такий підхід до оцінювання результативності воєнної стратегії простий, однак у кількох найбільш значущих стратегій ведення сучасних воєнних операцій була відсутня одна з цих основних складових.

Таким чином, результативність є простим концептуальним інструментом для розробників воєнної стратегії. Підхід, що пропонується, дозволяє зробити тільки якісне оцінювання результативності воєнної стратегії.

Військове лідерство в умовах всеохоплюючої оборони

В. Алещенко, В. Осьодло — пн, 03 чер 2024 00:00:00 +0300

Захист суверенітету і територіальної цілісності України – найважливіша функція держави, справа всього українського народу. Реалізація цієї норми Конституції України в умовах повномасштабної російської агресії вимагає послідовної реалізації положень Стратегії воєнної безпеки. Збройні Сили України, сили оборони потребують не просто достатньої кількості кваліфікованих керівників-лідерів, а найкращих серед них, здатних знаходити рішення складних проблем та брати на себе відповідальність. Підготовка керівників-лідерів є актуальним завданням як Збройних Сил України, так і інших складових сил оборони.

Метою статті є розкриття особливостей стратегічного лідерства військового керівника, формування нового стилю військового лідерства у процесі управління військами в умовах всеохоплюючої оборони.

У статті викладено підходи до формування військового лідерства, зокрема роботи військових керівників з трансформації професійної культури на основі євроатлантичних принципів. При цьому увага акцентується на формуванні військового лідерства стратегічного рівня, використанні нового стилю керівника в управлінні військами.

Досягнення взаємосумісності Збройних Сил України, іншими складовими сил безпеки та оборони, а також з аналогічними формуваннями держав-партнерів вимагає від МО України, ГК, ГШ ЗС України встановлення єдиної системи поглядів щодо стратегічного лідерства,професійної культури на основі євроатлантичних принципів.

Фундаментом у формуванні нового стилю військового лідерства, трансформації професійної культури є якісна освіта, набуття спроможностей до виконання завдань за призначенням, практичний бойовий досвід, підтримування здатності до саморозвитку та спроможність сприяти професійному розвитку підлеглого особового складу.

Погляди щодо удосконалення управління частинами територіальної оборони та їх забезпечення

М. Попельський, В. Шевчук — пн, 03 чер 2024 00:00:00 +0300

Безпосередня участь частин та підрозділів Сил Територіальної оборони ЗС України в забезпеченні проведення повномасштабної мобілізації населення, оперативного розгортання сил і засобів оборони, участь їх в обороні населених пунктів та їх звільненні від загарбників забезпечило стратегічне розгортання Сил оборони держави та не дало можливості РФ виконати завдання “спеціальної військової операції” у визначений термін.

В той же час виявилась низка проблем, а саме:

низький рівень професійної підготовки та тактичного досвіду в організації управління в бойовій обстановці;

невчасне і неповне забезпечення важкими видами озброєння, технікою зв’язку, боєприпасами та іншими матеріально-технічними засобами військових частин територіальної оборони (ТрО).

Аналіз нормативно-правових актів України, функціонування створеного окремого роду військ – Командування Сил ТрО ЗС України протягом ведення широкомасштабної війни з РФ та змісту основних завдань ТрО дозволив сформулювати пропозиції щодо удосконалення системи управління частинами Сил ТрО ЗС України шляхом:

внесення змін в організаційно-штатну структуру органів державної військової адміністрації;

формування Регіональних командувань на базі оперативних командувань (по принципу військових округів) з комплектом військових частин (2-3 корпусів, частин РВ і А, ППО та забезпечення) та їх керівництво частинами ТрО в зоні своєї відповідальності з залученням до їх складу в особливий період оперативних управлінь регіональних управлінь ТрО;

всебічного матеріально-технічного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України в загальній системі матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України;

з набуттям спроможностей бригадами та корпусами, які заново формуються, до виконання завдань за призначенням, проведення ротації частин територіальної оборони Сил територіальної оборони з районів бойових дій.

Роль інформаційно-аналітичних підрозділів Збройних Сил України у відбитті збройної агресії РФ

Ю. Руснак, Ю. Стужук — вт, 04 чер 2024 00:00:00 +0300

Стаття є дослідженням сутності інформаційно-аналітичних підрозділів Збройних Сил України в умовах відбиття агресії РФ. Розглянуто роль та функціональне призначення інформаційно-аналітичних підрозділів в управлінні військами, зокрема їх значимість у зборі та аналізі інформації.

Інформаційно-аналітичне забезпечення – це процес створення оптимальних умов задля задоволення інформаційних потреб і реалізації посадових обов’язків командирами (начальниками) на основі формування та використання професійно та фахово орієнтованих інформаційних ресурсів. Метою ІАЗ є створення оптимальних сприятливих умов для прийняття командирами (начальниками) оптимальних, а в ідеалі – ефективних управлінських рішень згідно зі посадовими компетенціями.

Зміст поняття “інформаційно-аналітичне забезпечення” становлять дві взаємопов’язані складові:

- інформаційна: відносно самостійна діяльність спеціально підготовлених фахівців, зайнятих пошуком, відбором, обробленням, накопиченням, узагальненням і збереженням даних (перший етап інформаційно-аналітичного забезпечення у системі управління);

- аналітична: виробництво спеціально підготовленими фахівцями на підставі наявних даних і складних розумових процесів нового знання щодо явища або події, що вивчається, досліджується тощо (другий етап інформаційно-аналітичного забезпечення у системі управління).

Визначено, що основні вимоги до інформаційно-аналітичної діяльності підрозділів ЗС України полягають у оперативності, організованості, творчості та ініціативності, а також плановості виконання поставлених завдань.

Обґрунтування напрямів вдосконалення стратегічного планування у сфері оборони

А. Наливайко — пт, 31 тра 2024 00:00:00 +0300

Впродовж трьох десятиліть в Україні, де-факто, функціонує система держаного стратегічного планування, складовою частиною якого є стратегічне планування в сфері оборони. В той же час:

стратегічне планування законодавчо не унормоване, проводиться не системно, хаотично та охоплює лише окремі сфери діяльності держави;

не опрацьована загальна методологія здійснення державного стратегічного планування, його процедур, методик, алгоритмів;

відсутній загальновизнаний науково-обґрунтований понятійно-категоріальний апарат основних термінів і понять.

За результатами дослідження запропоновані окремі напрями і підходи щодо вдосконалення стратегічного планування у відповідності до сучасних безпекових умов, зокрема:

вдосконалення нормативно-правової бази у сфері оборони (розробка нових та доопрацювання чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів);

завершення наукового обґрунтування та правового закріплення категорійно-понятійного апарату основних термінів і понять, адаптація його до понятійного апарату, що застосовується у стратегічних документах держав-членів НАТО;

формування теоретико-методологічних засад побудови системи стратегічного планування в сфері оборони, взаємозв’язків між складовими (видами) планування, порядку розробки та імплементації нормативно-правових актів та їх нормативне закріплення;

опрацювання загальної методології здійснення стратегічного планування в сфері оборони, його процедур, методик, алгоритмів з використанням розробленого Проекту Положення про організацію стратегічного планування у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та інших складових сил оборони.

Особливості оборонного менеджменту в міністерстві оборони США

О. Сурков, Ю. Цурко — пн, 03 чер 2024 00:00:00 +0300

Розглянуто особливості функціонування основних систем оборонного менеджменту МО США та відмінності від запровадженого оборонного планування на основі спроможностей у МОУ і ЗС України.

Запровадження оборонного менеджменту в Міністерстві оборони та Збройних Силах України триває вже друге десятиріччя, але залишається декларативним. Ситуація дуже відрізняється від провідних країн Заходу. Вивчення та імплементація наявного досвіду сприятиме необхідним змінам в оборонному менеджменті Міністерства оборони та Збройних Сил України.

Оборонний менеджмент США включає три взаємопов’язані системи PPBE, JCIDS і DAS, які функціонують на постійній основі за річним циклом. Схвалені в JCIDS потреби у спроможностях є основою для вибору систем та інших засобів, які постачатимуть у збройні сили через DAS. Система РРВЕ забезпечує визначення пріоритетів і розподіл фінансових ресурсів для виконання програм.

Оборонне планування в МОУ та ЗС України, на відміну від провідних держав – членів НАТО, організоване з прив’язкою до оборонного огляду як головного заходу, за результатами якого провадять всю іншу діяльність. В оборонному плануванні не передбачений етап програмування, замість нього розроблено окремі державні цільові програми, не пов’язані з бюджетним процесом. Закупівля озброєння, техніки та матеріальних ресурсів також відокремлена від оборонного планування, програм і бюджету. Із керівних документів розроблено лише один наказ МОУ і три методичні рекомендації.

Необхідно також дослідити можливість впровадження подібної комплексної системи оборонного менеджменту США для вдосконалення й об’єднання розрізнених елементів наявної системи оборонного планування МОУ та ЗС України.

Роїння дронів військового призначення: реалії та перспективи

С. Мосов — вт, 04 чер 2024 00:00:00 +0300

Досвід сучасних воєнних конфліктів і теперішньої війни в Україні свідчить про зростання ролі дронів та різноманітності їхніх зразків (повітряних, наземних, надводних) на полі бою різного функціонального призначення. Разом з цим має місце активне застосування не лише поодиноких БпЛА, а також значної їх кількості одночасно у групі. Найближча сучасна перспектива – перехід до роїв дронів. При цьому буде виникати низка організаційних, технічних, правових та етичних питань, пов’язаних із застосуванням рою дронів, особливо з урахуванням активного розвитку штучного інтелекту (ШІ) та його використання у сфері створення роботизованої зброї.

У статті на системній основі досліджено питання щодо створення та застосування рою дронів військового призначення. Показано, що відбувся перехід від поодиноких застосувань безпілотних літальних апаратів до групового та масового застосування, кульмінацією якого стає роїння дронів.

Незважаючи на позитивні результати експериментів щодо роїння БпЛА, результати можна вважати проміжними, бо на сьогодні не існує жодної ройової системи БпЛА та роїв інших видів дронів чи комбінованих, які прийняті на озброєння. Для подальшої реалізації концепцій “Рій дронів” потрібне вирішення низки питань, зазначених в статті.

Разом з тим, виявиться життєво важливим питання розробки технології боротьби з роєм дронів, оскільки країни працюватимуть над тим, як перемогти рій дронів, особливо за допомогою ШІ і машинного навчання. Більш розумні дрони створять особливі труднощі, якщо вони будуть атакувати десятками або навіть сотнями з різних напрямків і висот, одночасно з повітря, землі та води.

У якості подальших напрямків досліджень рекомендовано розробку алгоритмів ройового інтелекту та способів боротьби з роєм дронів (протидії рою дронів), а також вивчення етичних та юридичних аспектів застосування роїв дронів, особливо тих, що будуть оснащатися зброєю.

Застосування програмного забезпечення для комплексного ведення розвідки в інтересах вогневого ураження противника

С. Гаценко, О. Металіді, С. Богатирьов, І. Василяйко — чт, 06 чер 2024 00:00:00 +0300

Розвиток нових видів розвідки, та їх комплексне застосування, значно підвищує достовірність, оперативність, повноту розвідувальних відомостей в інтересах ефективного вогневого ураження противника. Головним завданням розвідки є ефективне застосування наявних сил і засобів розвідки, створення єдиного розвідувального поля, визначення центру тяжіння ворога та знищення його у взаємодії з засобами вогневого ураження.

Мета статті ‑ на основі аналіз досвіду ведення розвідки розробка методичного підходу щодо комплексного застосовування наявного ресурсу сил та засобів розвідки в інтересах ефективного вогневого ураження противника.

Вирішальну роль в веденні комплексної розвідки відіграє застосування інформаційних технологій, що дозволяють об’єднати органи та засоби розвідки в єдине розвідувально-інформаційне поле.

Використовуючи підходи дистанційного управління рознесених в просторі засобів радіорозвідки визначаються райони місцезнаходження об’єктів розвідки противника та здійснюється їх вогневе ураження, тим самим зберігаючи особовий склад. Спеціальне програмне забезпечення дозволяє обробляти значні об’єми інформації в динамічній обстановці, а також здійснювати аналітичні висновки про подальший характер дій противника.

В ході проведеного аналізу досвіду ведення комплексної розвідки розроблено методичний підхід щодо комплексного застосовування наявного ресурсу сил та засобів розвідки з метою підвищення ефективності вогневого ураження противника. Отримані результати дозволяють застосовувати розроблену методику для значного підвищення достовірності, оперативності та повноти розвідувальних відомостей в інтересах ефективного вогневого ураження противника.

Результати проведеного аналізу та реалізація зазначених у статті завдань в подальшому допоможуть спрямувати розвиток комплексної розвідки в потрібному напрямку та відповісти на сучасні виклики і загрози, що обумовлені екзистенційним довготривалим конфліктом з РФ.

Теоретико-правові проблеми визначення базових дефініцій, що встановлюють юридичну відповідальність військовослужбовців при проведенні службових розслідувань у Збройних Силах України та інших військових формуваннях

А. Бейкун, I. Піскун, В. Топольніцький, А. Нетребенко — чт, 06 чер 2024 00:00:00 +0300

Однією з основ забезпечення надійності функціонування державних інститутів, насамперед тих, що є суб’єктами оборонно-безпекового сектору, є механізм юридичної відповідальності, що спрямований на охорону відповідних суспільних відносин від правопорушень.

Як відомо, військова служба є одним із основних правових інститутів держави, складовою державно-управлінських відносин та спрямована на задоволення потреб суспільства, насамперед, у сфері захисту країни від загроз та небезпек зовнішнього характеру, відсічі збройної агресії, захисту територіальної цілісності країни, конституційного ладу, прав та свобод людини і громадянина тощо. Проте, даний інститут не може існувати без нормативно-визначених правових заходів відповідальності військовослужбовців, адже саме за допомогою означених заходів й можливо забезпечити законність та правопорядок в системі Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних і розвідувальних органів, взагалі, будь-яких структур, які комплектуються посадами військовослужбовців. Кожен військовослужбовець має розуміти, що за кожен вчинений ним проступок під час виконання своїх посадових обов’язків, має настати в обов’язковому порядку юридична відповідальність (дисциплінарна, адміністративна, матеріальна чи будь-яка інша).

У статті досліджується зміст поняття юридичної відповідальності військовослужбовців, як елементу його правового статусу, розкривається його нормативне закріплення, насамперед, у якості наслідків проведення певних процесуальних дій у рамках службового розслідування. Підкреслюється необхідність проведення комплексного теоретико-правового аналізу питання притягнення до юридичної відповідальності військовослужбовців відповідно до норм чинного законодавства України, а також визначення проблемних аспектів окреслених вище нормативно-визначених процедур.

Обґрунтування властивостей системи управління кар’єрою офіцерського складу Збройних Сил України через її декомпозицію

Н. Русенко — чт, 06 чер 2024 00:00:00 +0300

Аналіз існуючого стану роботи з кадрами в ЗС України свідчить, що на теперішній час розроблено та введено в дію відповідні нормативно-правові акти та керівні документи, якими врегульовано порядок проходження військової служби, але на практиці застосовано лише елементи управління кар’єрою. Проводиться лише супроводження кар’єри персоналу (причому тільки окремих категорій особового складу). У прийнятті кадрових рішень продовжують мати місце корупційні прояви, особисті взаємини, соціальні зв’язки, політичні замовлення тощо. Більшість заходів військової кадрової політики мають низький рівень ефективності, тому що відсутній контроль за дотриманням вимог соціальної справедливості та професіоналізму в питаннях просування по службі, направлення на навчання та ротації.

Для подолання негативних тенденцій в управлінні кар’єрою військовослужбовців в умовах бойових дій є важливим перегляд основних вимог та завдань системи кадрового менеджменту у Збройних Силах України, а також властивостей системи управління кар’єрою та чинників, що впливають на неї.

У статті проведено декомпозицію системи управління кар’єрою на менші підпроцеси, які мають унікальні властивості, що спрощує аналіз, розуміння та дослідження самої системи. Розглянуто основні чинники та властивості системи управління кар’єрою. Для аналізу та декомпозиції системи управління кар’єрою, в подальшому, буде використано “Метод дерева цілей, який дозволить розбити складну систему управління кар’єрою на більш дрібні однорідні підпроцеси однакового ієрархічного рівня та визначити зв’язки між ними. Це полегшить дослідження та виокремлення чинників, що впливають на дану систему.

Виокремлення властивостей підпроцесів у системі управління необхідне для оптимізації роботи системи. Ці властивості допомагають створити добре організовану та ефективну систему управління, яка відповідає вимогам стійкості, безпеки, продуктивності та зручності у використанні.

Проблема коректного вирішення задачі багатокритеріального вибору альтернатив на основі методів зведення кількох критеріїв до одного

С. Свєшніков, В. Бочарніков, П. Ковальчук — пт, 07 чер 2024 00:00:00 +0300

У статті аналізується випадок багатокритеріальної задачі вибору, коли методи зведення кількох критеріїв до одного не забезпечують розрізнення різних за природою альтернатив і, відповідно, можливість вибору. Досліджено підхід до вибору, який полягає в ієрархічній кластеризації в просторі кількох узагальнених критеріїв.

Метод ієрархічної кластеризації передбачає вирішення задачі вибору в такі етапи.

Оцінюються всі альтернативи в системі критеріїв, яка не має єдиного узагальненого критерію. В задачі вибору системи озброєння (СО) це три критерії ефективності експлуатації ‑ бойове застосування, логістика, технічне обслуговування і ремонт.
З оцінюваних альтернатив формується еталонна альтернатива, яка складається з найкращих оцінок альтернатив в критеріях найвищого рівня узагальнення.
В просторі критеріїв вищого рівня узагальнення вирішується задача ієрархічної кластеризації. В ієрархічній кластеризації кількість кластерів заздалегідь невідома. Результатом кластеризації є одна або кілька альтернатив, які максимально еквівалентні еталонній альтернативі.
Особа, яка приймає рішення, здійснює кінцевий вибір, враховуючи додаткові неформальні фактори.

Основними напрямами подальших досліджень доцільно вважати такі:

вдосконалення порядок визначення еталонної альтернативи;

уточнення порядку формування неявного еталону, зокрема за рахунок зміни множини часткових критеріїв, а також за рахунок розгляду додаткових властивостей критеріїв;

дослідження зміни результатів кластеризації у разі формування відношення схожості між альтернативами за допомогою інших метрик, ніж відстань Хемінга.

Напрями забезпечення прискореної підготовки фахівців технічного профілю для Збройних Сил України

Б. Ворович, А. Гандзюк, Ф. Демідчик, С. Цибуля — пт, 07 чер 2024 00:00:00 +0300

Військово-політична ситуація, що склалася в нашій державі в наслідок відкритої воєнної агресії Російської Федерації (РФ), спонукала всі галузі економіки, освіти, науки перелаштуватися до умов воєнного стану. чином в такій ситуації виникла проблема збереження науково-технічних працівників і забезпечення спадковості в підготовці кадрів в короткі терміни з метою стабільно-стійкого функціонування науково-освітніх установ в цілому та їх розвиток в подальшому.

Мета статті ‑ аналіз підготовки військових фахівців технічного профілю з урахуванням постачання до ЗС України іноземного та вітчизняного ОВТ для обґрунтування рекомендацій щодо підготовки військових фахівців у скорочені терміни для ЗС України в період воєнного стану.

Проведений аналіз стану та особливостей науково-освітньої та виробничої діяльності щодо забезпечення боєздатності Збройних Сил України (далі – ЗС України) в умовах воєнного стану свідчить про недостатній рівень підготовки фахівців технічного профілю, а науково-освітня галузь технічних наук, в поєднанні з підприємствами виробниками озброєння та військової техніки не завжди відповідає вимогам і потребам ЗС України.

Підготовка фахівців має виконуватися в скорочені терміни, бути розосередженою для забезпечення живучості навчальних закладів та персоналу, бути в кооперації з спорідненими за напрямами діяльності цивільними структурами, установами, підприємствами.

Підготовка особового складу командної ланки має враховувати особливості застосування іноземного та нового вітчизняного ОВТ.

Реалізація запропонованих рекомендацій має відповідати вимогам воєнного стану та забезпечити скорочення термінів навчання спеціалістів з поєднанням діяльності науково-освітніх закладів і органів управління ЗС України, що підвищить боєздатність військ.

Аналіз факторів, що впливають на заходи підбору та розстановки осіб офіцерського складу в органах військового управління Збройних Сил України

О. Чайковська, Г. Шпанчук, Р. Могилевський — пт, 07 чер 2024 00:00:00 +0300

Функціонування будь-якої військової організаційної структури неминуче пов’язане з необхідністю комплектування персоналом. Підбір та розстановка особового складу забезпечує стабільний режим функціонування підрозділів та органів військового управління, а також закладає перші підвалини успіху.

Відтак, актуальність дослідження комплектування особовим складом органів військового управління зумовлена:

по-перше, недосконалістю та ситуативністю існуючої системи комплектування особовим складом;

по-друге, важливістю підбору та розстановки осіб офіцерського складу для ефективного функціонування органів військового управління ЗС України;

по-третє, реалізацією завдань програмних документів Сектору безпеки і оборони щодо стратегічного курсу України на інтеграцію в європейський та євроатлантичний безпековий простір, досягнення взаємосумісності ЗС України зі збройними силами держав – членів НАТО.

Фактори, які впливають на заходи підбору та розстановки осіб офіцерського складу в органах військового управління ЗС України, із урахуванням визначених вимог можна поділити на зовнішні, внутрішні та додаткові.

Важливою умовою ефективної діяльності органів військового управління є цілеспрямована дія відповідної посадової особи (командира, начальника) щодо підбору та розстановки осіб офіцерського складу. Визначені фактори, що здійснюють вплив на процес прийняття кадрового рішення, дозволять не лише сформувати вимоги до військовослужбовців, які досягли позитивних результатів у професійній діяльності, відповідають визначеним вимогам та відібрані для цілеспрямованої підготовки з метою подальшого просування на вищі посади, а й визначити найкращі підходи для управління кадровими ресурсами.

Порядок оцінки спроможності органів військового управління до ведення проєктів інформатизації

В. Галаган — вт, 04 чер 2024 00:00:00 +0300

Відповідно до положень Стратегічного оборонного бюлетеня України, одним з найбільш актуальних завдань для Збройних Сил України, в ході оборонної реформи, є створення та впровадження автоматизованих (інформаційних) систем управління військами (силами) та оборонними ресурсами. Одним із основних факторів успішної розробки та впровадження будь-якої інформаційної системи військового призначення є готовність органів військового управління (ОВУ) до організації та управління процесами розроблення, впровадження та супроводження експлуатації інформаційних систем (ІС) для потреб Збройних Сил України.

Мета статті – визначення порядку застосування SWOT-аналізу для визначення спроможності ОВУ з організації та управління процесами розроблення, впровадження та супроводження експлуатації ІС.

В статті наведено порядок застосування SWOT-аналізу для визначення спроможності ОВУ з організації та управління процесами розроблення, впровадження та супроводження експлуатації ІС. Основна увага приділена процедурі вибору чинників для створення матриці SWOT-аналізу. Методика SWOT-аналізу дозволяє на основі проведеної оцінки та визначених заходах зосередитися на ключових аспектах діяльності ОВУ та визначити потреби у змінах, що допомагає покращити його діяльність.

Методика може бути використана керівним складом ЗС України (проєктною групою) для прийняття управлінських рішень щодо обґрунтованого коригування календарного плану проєкту інформатизації. Періодична оцінка діяльності ОВУ (за стадіями життєвого циклу) надає можливість скоригувати подальшу стратегію розвитку ОВУ.

Викладений матеріал може бути використаний при розробці Методичних рекомендацій щодо порядку розроблення, впровадження та супроводження експлуатації інформаційних систем Міністерства оборони України.

Порядок вибору та впровадження технологічних рішень для забезпечення функціонування інформаційної інфраструктури Міністерства оборони України: методичний підхід

А. Рибидайло, Ю. Кірпічніков, С. Васюхно, М. Петрушен — вт, 04 чер 2024 00:00:00 +0300

Забезпечення функціонування інформаційної інфраструктури (ІнфІ) Міністерства оборони є стратегічно важливою проблемою, оскільки вона впливає на здатність країни ефективно реагувати на загрози та забезпечувати національну безпеку. Нагальним вбачається завдання обґрунтування підходу щодо вибору потрібних (раціональних) технічних рішень та застосування певних організаційних заходів для забезпечення функціонування ІнфІ МО України.

На сьогодні ІТ-фахівцями для оцінювання ІнфІ використовується комплексна характеристика “зрілість інформаційної інфраструктури”. Зрілість інформаційної інфраструктури – це ступінь готовності та ефективності інформаційних технологій та інфраструктури в організації або відомстві. Це поняття визначає, наскільки добре розвинуті, інтегровані і оптимізовані інформаційні системи, мережі, обладнання та процеси в контексті конкретного суб’єкта. Вибір альтернативних технологічних рішень для забезпечення функціонування ІнфІ пов’язаний із зрілістю інформаційної інфраструктури.

Проаналізовано показники і метрики критеріїв оцінювання ІнфІ: стійкість та доступність; рівень інтеграції інформаційних систем; ефективність та продуктивність; можливість масштабування; вартість утримання. Наведені альтернативні технологічні рішення, які можуть вливати на показники зрілості ІнфІ.

Обґрунтування порядку вибору раціональних технологічних рішень для забезпечення функціонування ІнфІ воєнного відомства базується на застосуванні інтегрованого (комплексного і системного підходів). Впровадження запропонованого підходу дозволить створити комплексне рішення, врахувати критерії оцінювання ІнфІ та забезпечити вибір раціональних технологічних рішень для досягнення стратегічних цілей Міністерства оборони України.