Обґрунтування науково-методичних підходів до розроблення організаційної структури Збройних Сил України за стандартами НАТО

Автор(и)

  • В. С. Фролов Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, Україна https://orcid.org/0000-0003-0105-6439

DOI:

https://doi.org/10.33099/2304-2745/2020-0/17-25

Ключові слова:

Військове будівництво, збройні сили, боєздатність збройних сил, оперативно-стратегічне угруповання військ (сил).

Анотація

Конституцією та законами України визначено основний вектор розвитку зовнішньополітичного курсу держави – інтеграція у євроатлантичну систему колективної безпеки.

Нагальним є завдання удосконалення організаційної структури Збройних Сил України відповідно до нових умов інтеграційних процесів вступу України в НАТО. Викликає нагальну потребу застосування наукових підходів до коригування існуючої організаційної структури ЗСУ.

Метою статті є наукове обгрунтування методичних підходів до визначення організаційної структури Збройних Сил України, яка б відповідала, з однієї сторони – основним принципам та стандартам НАТО, з іншої – вимогам сучасного воєнного мистецтва та висновкам і урокам із аналізу досвіду ведення воєнних дій в Україні.

Одним із основних етапів проведення наукового дослідження є обгрунтування методу вибору організаційної структури збройних сил. У даному дослідженні застосовується метод аналізу ієрархій (МАІ).

Результати дослідження показують:

– організаційна структура Збройних Сил України суттєво впливає на їх боєздатність, систему управління військами та організацію всебічного забезпечення;

– основними критеріями боєздатності ЗСУ можуть бути: строки розгортання угруповань військ (сил) оперативно-стратегічного та оперативно-тактичного рівнів; строки готовності системи управління військами та системи всебічного забезпечення; готовність територіальної оборони держави та надійність системи протиповітряної оборони держави;

– найбільш раціональною організаційною структурою ЗСУ може бути структура, яка включає: ООК, як постійний орган управління оперативно-стратегічним угрупованням військ (сил); армійські корпуси (або дивізії), як структури оперативно-тактичного рівня; територіальні командування, як органи управління системою територіальної оборони; систему протиповітряної оборони держави під єдиним керівництвом Командування Повітряних сил ЗСУ.

Біографія автора

В. С. Фролов, Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

канд. військ. наук., ст. наук. співроб.

Посилання

Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996. № 30. ст. 141.

Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 р. № 2489-V111.

Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року “Про Стратегічний оборонний бюлетень України” : Указ Президента України від 06.06.2016 р. № 240/2016.

План дій оборонної реформи у 2016 – 2020 роках (Дорожня карта оборонної реформи) : затв. Міністром оборони України 15.08.2016 р.

Сиротенко А. М. Сучасні погляди на форми та способи застосування угруповань військ (сил) Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів держави під час спільних дій // Спільні дії військових формувань і правоохоронних органів держави: проблеми та перспективи : збірник тез доповідей П’ятої Всеукраїнської науково-практичної конференції. 2018. С. 8–10.

Польовий статут Сухопутних військ США. FM 3.0 (“ОПЕРАЦІЇ”), ГШ ЗС України. Серпень 2016.

Саати Т. Принятие решений. Метод анализа иерархий. Москва : Радио и связь, 1993. 278 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-04-23

Номер

Розділ

ВОЄННА БЕЗПЕКА ТА ВОЄННА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ