Стратегічні пріоритети підвищення боєздатності Збройних Сил України в контексті професіоналізації військової освіти: політики і процедури
DOI:
https://doi.org/10.33099/2304-2745/2020-0/133-137Ключові слова:
Боєздатність, військова політика, збройні сили, концепція, професійна військова освіта, процедури, стратегічні пріоритети.Анотація
Сьогодення потребує створення умови для забезпечення сумісності видів і родів ЗС з підрозділами інших складових сил безпеки і оборони на всіх рівнях, що має на меті отримання якісної переваги, як основи успішного застосування військової сили. Означене завдання можна виконати на підґрунті професіоналізації військової освіти, сучасний стан якої характеризується інституційною розгалуженістю, традиційною орієнтацією на фундаментальну підготовку. Отже нагальною виявляється потреба розвитку професійної складової військової освіти, зміна структури професійної підготовки офіцерів у безпосередньому зв’язку з розв’язанням питань узгодженості процесів отримання вищої військової освіти, професійного та кар’єрного зростання офіцера, що на сьогодні є одним з важливих пріоритетів підвищення боєздатності військ (сил).
Конкретизація політики у цьому контексті передбачає застосування проблемно-орієнтованого підходу до аналізу структурно-функціональної складової загального процесу кадрового забезпечення ЗС, що спрямовано на урахування змін в стратегічному і операційному середовищі, загальних тенденцій розвитку системи національної та міжнародної безпеки, змін форм і способів ведення збройної боротьби.
Процедури стратегії професіоналізації військової освіти у цьому випадку передбачають визначення та поєднання сучасних вимог до якості професійної підготовки офіцерів у контексті динаміки розвитку СВО, професійної підготовки та індивідуального навчання офіцерів ЗС України з основним акцентом на визначенні та обґрунтуванні конкретних освітніх рівнів і рівнів курсової підготовки. Це передбачає застосування індивідуально-зорієнтованого підходу, що забезпечує прогресивний характер системи професійної військової освіти, у якій основний акцент робиться на індивідуальному розвитку офіцера протягом всього строку служби у військах, його кар’єрного зростання, а також встановлення відповідності кожного рівня професійної підготовки рівням ведення війни (бойових дій).
Посилання
Augier М., HughesW. Innovative Thinking: The Role of Professional Military Education. URL: http://cimsec.org/innovative-thinking-the-role-of-professional-military-education/40280.
Freidson E. Professionalism: The Third Logic. Chicago : University of Chicago Press, 2001.
Hersh M. Professional Ethics and Social Responsibility: Military Work and Peacebuilding. IFAC-PapersOnLine. July 2017. Vol. 50. № 1. p. 10592–10602.
Johnson-Freese J. The Reform of Military Education: Twenty-Five Years Laterse // Orbis. A Journal of World Affairs. 2012. Vol. 56. № 1. p. 135–153.
Kelley K., Johnson-Freese J. Getting to the Goal in Professional Military Education. Orbis. A Journal of World Affairs. Winter 2014. Vol. 58. № 1. p. 119–132.
Kohn R. First Priorities in Military Professionalism // Orbis. A Journal of World Affairs. Summer 2013. Vol. 57. № 3. p. 380–389.
Professional Military Education. A Cross-Cultural Survey : Ed. by Duraid Jalili and Hubert Annen. Berlin, Bern, Bruxelles, New York, Oxford, Warszawa, Wien, 2019. 234 p.
Waggener A. Joint Professional Military Education. A Retrospective of the Skelton Panel // JFQ 77, 2nd Quarter 2015. p. 55–59.