Українсько-польська оборонна співпраця: визначення пріоритетних подальших напрямів

Анотація

Ще з початку проголошення незалежності України в 1991 р. Польща була найближчим і найважливішим стратегічним партнером України.

З метою наповнення змістом стратегічного партнерства Польщі та України сторони створили певну інституційну структуру партнерства. Це постійно діючі механізми реалізації та координації стратегічних інтересів у рамках партнерства (Консультативний комітет президентів України та Республіки Польща, Українсько-польська змішана комісія з питань торгівлі та економічного співробітництва, українсько-польська та польсько-українська парламентські групи, Постійна українсько-польська конференція з питань європейської інтеграції, Українсько-польський, Польсько-український форуми).

Але після 2015 року в українсько-польських відносинах простежується певна криза, спричинена, переважно, історичними суперечками після того, як Верховна Рада України визнала воїнів УПА учасниками боротьби за незалежність у 2015 році, а польський сейм у 2016 році визнав Волинську трагедію геноцидом польського народу. Деякі експерти називають останні роки найгіршим періодом в історії українсько-польських відносин після 1989 року.

Не дивлячись на ці події польсько-українська співпраця має дуже велике значення для України, адже Республіка Польща є однією із перших країн, яка різко засудила вторгнення російських військ на українську територію і анексію Криму. Керівництво РП виступає за надання Україні міжнародної підтримки, матеріальної, фінансової та військово-технічної допомоги з боку ЄС, НАТО і МВФ.

Тому в статті на основі проведеного аналізу визначені пріоритетні напрями подальшого оборонного співробітництва Польщі та України враховуючи суперечності на основі тлумачення історичних подій. Що, на нашу думку, є актуальним і дуже важливим питанням як для вирішення конфлікту на Донбасі, так і для євроатлантичної інтеграції України.