Досвід оборонного планування в НАТО, заснованого на спроможності військ (сил)
DOI:
https://doi.org/10.33099/2304-2745/2020-0/40-43Ключові слова:
Збройні Сили, сили оборони, оборонне планування, спроможності сил оборони.Анотація
Агресія та масштаби сучасних воєнних загроз Україні з боку РФ вимагають приведення системи оборони України та оборонного планування до вимог сучасного воєнного мистецтва і світового досвіду передових держав-членів НАТО. Для цього доцільно підвищити ефективність оборонного планування у Збройних Силах України (ЗС) та інших складових сил оборони (СО) на основі спроможності з метою досягнення визначених стратегічних цілей оборонної реформи, наближення їх розвитку до стандартів, прийнятих у арміях держав-членів НАТО.
Метою статті є пошук прийнятних методологічних та методичних підходів впровадження передового досвіду держав-членів НАТО з питань оборонного планування, заснованого на спроможності, для впровадження його у Збройних Силах України (ЗС) та інших складових сил оборони (СО), підвищення ефективності оборонного планування їх розвитку на основі спроможності за принципами і стандартами, прийнятими в арміях держав членів НАТО.
Процес оборонного планування на основі спроможностей (ОПОС) у Альянсі є основним засобом розвитку необхідних спроможностей, своєчасного їх формування для досягнення бажаного рівня. Прийнято вважати, що високий рівень ефективності ОПОС НАТО є необхідною умовою досягнення політичних, військових та ресурсних переваг, яких очікують держави-члени від Альянсу. Більшість держав-членів НАТО при здійсненні ОПОС вирішують не лише завдання потреб Альянсу, а й розвитку власних ЗС. Однак, деякі держави з невеликою чисельністю ЗС у межах ОПОС планують заходи розвитку ЗС, спрямовані лише на потреби НАТО.
Таким чином, особливістю ОПОС в НАТО є те, що кожна держава-член Альянсу має свою систему ОПОС, на організацію та здійснення якої впливають характерні риси економічного устрою держави, прийнята в ній система прогнозування та планування розвитку; умови та національні традиції й інтереси тощо. А це вимагає гармонізації (інтегрування) власних національних інтересів і планів розвитку ЗС з оборонним плануванням НАТО.
Посилання
Горбулін В. П., Крикун П. М. Розвиток оборонного планування як складової національної системи планування у сфері безпеки і оборони за умов наближених до процедур та стандартів НАТО. Аналітична записка. Київ : НІСД, 2017. 17 с.
Руснак І. С., Петренко А. Г., Яковенко А. В., Романюк І. М., Кохно В. Д. Оборонне планування на основі спроможностей: особливості та перспективи впровадження. Наука і оборона. Київ, 2017. № 2. С. 3–10.
Романченко І. С., Богданович В. Ю., Дєнєжкін М. М., Крикун П. М. Стан і перспективи розвитку системи оборонного планування в Збройних Силах України. Наука і оборона.Київ, 2017. № 1. С. 25–30.
Павліковський А. К., Саганюк Ф. В. Підходи щодо стратегічного планування розвитку спроможностей військ (сил) в секторі безпеки і оборони України. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Київ, 2017. № 2 (60). С. 24–29.
Дєнєжкін М. М., Наливайко А. Д., Поляєв А. І. Особливості оборонного планування у державах-членах НАТО на основі спроможностей. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Київ, 2017. № 2 (60). С. 34–38.
Тимошенко Р. І., Лобко М. М., Бочарніков В. П., Свєшніков С. В. Погляди на планування розвитку в секторі безпеки і оборони України. Наука і оборона. Київ, 2016. № 3. С. 3–9.
Quadrennial Defense Review Report. Department of Defense. Washington, D.C., September 2001. p. 14.
Військовий посібник (ВП 3.0). Київ : ГШ ЗС України, 2016. 123 с.
Дєнежкін М. М., Плахута О. Л. Стандарти НАТО та оборонне планування в Збройних Силах України. Збірник наукових праць Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України. Київ, 2016. № 3. С. 121–131.
