Особливості міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки в умовах сучасних воєнних конфліктів
DOI:
https://doi.org/10.33099/2304-2745/2020-3-70/36-39Ключові слова:
Сучасні воєнні конфлікти, гібридні миротворчі місії, миротворчі операції.Анотація
Зміст мандатів на проведення миротворчих операцій ООН за останні 20 років практично не змінився і спирається на три ключові принципи: згода, неупередженість і обмеження у застосуванні сили. В той же час форми їх проведення зазнали значних змін та стали багатопрофільними, комплексними, інтегрованими, комбінованими, централізованими, які отримали назву “гібридних”.
Метою статті є аналіз гібридних форм проведення миротворчих операцій ООН.
Метою гібридних місій є досягнення політичних цілей, а не воєнних. Для цього завчасно укладається складна з політичної точки зору угода на співпрацю між двома або більше організаціями з безпеки, які надають ресурси, забезпечують управління і приймають участь в місії. Такий підхід забезпечує вищий рівень інтеграції стратегічних і оперативних ресурсів.
Разом з тим, гібридні місії можуть мати і негативні наслідки: надавати можливості окремим державам для втручання у внутрішні справи своїх колишніх сателітів, особливо проти непопулярних урядів, використовуючи суперечливі міжнародно-правові норми агресії і втручання, стати “прикриттям” для просування інтересів впливових місцевих і зовнішніх дійових осіб за допомогою міжнародного мандату. Хоча рівноправне співробітництво між ООН і регіональними організаціями на поточному етапі здається результативним, воно не обов’язково стане ефективним для підтримання миру і безпеки в інших регіонах світу.
Таким чином, миротворчі операції трансформувалися з інструменту послаблення інтенсивності воєнного конфлікту і сприяння вирішенню конфліктів між державами шляхом розгортання неозброєного або легко озброєного воєнного персоналу під командуванням ООН на лінії зіткнення між ворогуючими сторонами (традиційне підтримання миру) в гібридні миротворчі місії, які здійснюють багатопрофільні операції та спрямовані на досягнення мирних угод між головними дійовими особами конфлікту. Нова гібридна форма місій ООН включає багаторівневу інтеграцію і взаємодію, має більше політичного впливу на суб’єкти конфлікту. Це реальний успіх гібридної моделі, і малоймовірно, що їй буде найдена альтернатива, незважаючи на складнощі у її плануванні та організації управління, і меншу, ніж очікувана, ймовірність успіху. Тому кількість гібридних миротворчих операцій, швидше за все, буде зростати в майбутньому.
Посилання
O. Richmond, G. Visoka. The Palgrave Encyclopedia of Peace and Conflict Studies. London : Palgrave Macmillan, 2020.
Mabera F. South Africa’s profile as peacekeeper: In keeping with the times? Institute for Global Dialogue, UNISA, Pretoria, South Africa. African Security, 2018. v. 11, N 3, pp. 223–251.
Coning C. H. How UN Peacekeeping Operations Can Adapt to a New Multipolar World Order. International Peacekeping, 2019. v. 26, N 5, pp. 536–539.
Coning C. H. Adaptive peacebuilding. International Affairs, 2018, N 94 (2), pp. 301–317.
Idanosa S.O. AU-hybrid peacekeeping mission: building productive partnerships. Азия и Африка сегодня. 2017. № 4. c. 38–40
Brusset E., Coning C. H., Hughes B. Complexity thinking for peacebuilding practice and evaluation. London : Palgrave MacMillan, 2016.
Jones B, Cherif F. Evolving models of peacekeeping policy implications & responses. External study. Center on International Cooperation. New York Univercity, 2018. 34 p.
Про направлення національного персоналу для участі України в Багатопрофільній інтегрованій місії ООН зі стабілізації у Малі : Указ Президента України від 09.01.2019 р. № 6/2019.
