Оборонне планування на основі спроможностей в Україні: поточний стан і перспективи

Анотація

У статті розглянуто основні особливості і проблемні питання оборонного планування в Україні. В сучасний період у розвинених країнах та в міждержавних інтеграційних об’єднаннях, насамперед в НАТО, все більшого поширення набуває оборонне планування на основі спроможностей (ОПОС). Починаючи з 2017 р. такий підхід до оборонного планування стартував і в Україні. І це закономірно, оскільки незворотність європейського та євроатлантичного курсу України передбачена преамбулою Конституції України. А у затвердженій Стратегії національної безпеки України декларовано, що для зміцнення особливого партнерства з НАТО та набуття повноправного членства в цій організації Україна планує: досягти у максимально стислі строки достатньої сумісності Збройних Сил України та інших складових сектору безпеки і оборони з відповідними структурами держав Альянсу; суттєво активізувати реформи, які необхідно впровадити з метою досягнення відповідності критеріям членства в НАТО. Впровадження ОПОС є однією зі складових відповідних реформ.

Варто зазначити, що процес впровадження в Україні інституту ОПОС знаходиться лише на початковому етапі і характеризується, з одного боку, суттєвою змістовною невизначеністю, а з другого – майже повною відсутністю нормативно-правової регламентації відносин в цій важливій сфері. Виходячи з визнання хронологічного примату першого над другим, задача усунення змістовної невизначеності є першочерговою для подальших наукових досліджень. За умови її вирішення, відповідні результати мають бути закріплені у спеціальному законодавчому акті з питань оборонного планування, а механізми реалізації базових законодавчих вимог – у підзаконних нормативно-правових актах, у т.ч. тих, що будуть затверджені Міноборони і зареєстровані в Мінюсті України.