Оборонне планування у сфері стратегічних комунікацій сил оборони України на основі пріоритетних завдань та на основі спроможностей

Анотація

З 2017 року Україна перейшла до оборонного планування на основі спроможностей (далі ‑ ОПОС). Слід зазначити, що нова практика планування не вкоренилася в якості звичної та зрозумілої, органи військового управління не мають відповідних робочих методик, а отриманий досвід потребує узагальнення. Усе перелічене повною мірою стосується стратегічних комунікацій сил оборони, які, у свою чергу, також є новим об’єктом досліджень для безпекового сектору. Порівняння оборонного планування у сфері стратегічних комунікацій сил оборони України на основі пріоритетних завдань й на основі спроможностей раніше не проводилось, що обумовлює актуальність статті.

В якості прикладу розглянуто актуальну загрозу щодо поширення ворожої пропаганди та інформаційно-психологічних операцій (ІПсО). Стандартний підхід оборонного менеджменту передбачав описання нової функції як “протидію ворожій пропаганді та ІПсО”. Реалізацію цієї функції покладали, як правило, на якусь нову структуру. ОПОС передбачає більш широку рамку планування і чіткіші та вимірювані результати, які досягаються за рахунок процесів, стандартизованих за рахунок описання ефектів, яких потрібно досягнути. Здатність досягати результатів ефектів є сутністю спроможностей, носіями яких є підрозділи, окремі засоби або системи. Для вирішення нових завдань підбираються існуючі підрозділи, які є носіями необхідних спроможностей.

ОПОС, окрім аналізу загрози, передбачає визначення національних інтересів та цінностей у певній сфері, які отримуються шляхом аналізу доктринальних документів та стратегій. Крім того, оцінюється “майбутнє безпекове середовище”, на основі чого робляться прогнози щодо “сценаріїв для оборонного планування”. Узагальнивши, в тому числі вимоги нормативних документів, цикл ОПОС у сфері комунікацій можна здійснити послідовно, відповідно до запропонованих етапів.