Аналіз організації та ведення територіальної оборони країнами – членами НАТО

Анотація

У статті проаналізовано механізми та алгоритми формування системи територіальної оборони деяких провідних європейських країн та країн Північної Америки, як складової загальної побудови оборони країни. Для аналізу досвіду організації територіальної оборони обрані такі країни, як Сполучені Штати Америки, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка, Туреччина, Польща, Королівство Швеція, Фінляндія, Латвія, Румунія. моделі національних сил територіальної оборони суттєво різняться. Навіть назви сил територіальної оборони у зазначених країнах різні. Побудова територіальної оборони у зарубіжних країнах, що розглянуті, реалізована за адміністративно-територіальним принципом. Основу сил територіальної оборони складають добровольці, що знаходяться в резерві. Комплектування сил територіальної оборони здійснюється, зазвичай, за змішаним принципом. Проаналізовано порядок забезпечення сил територіальної оборони.

Особливу увагу приділено аналізу нормативно-правової бази зазначених країн, на якій ґрунтуються засади побудови національного спротиву (територіальної оборони) порядок формування та функціонування підрозділів територіальної оборони, взаємодії з іншими військовими формуваннями та регіональними органами влади визначених країн.

З метою впровадження передового досвіду, що застосовується в країнах-членах Північно-Атлантичного альянсу пропонується сформувати перелік змін до Закону України “Про основи національного спротиву” в частині удосконалення: процедур планування та організації ведення територіальної оборони в мирний час та особливий період; системи управління територіальною обороною; питань організації взаємодії військової, цивільної та військово-цивільної складових територіальної оборони.