Від всеохоплюючої до комплексної оборони: пошук моделі для України

Анотація

Україна не може дозволити собі класичну, високовартісну модель стратегічної оборони, де повний цикл стратегічного планування – від стратегії до озброєння і ресурсів, – триває роками. Це створює умови для розбудови унікальної моделі національної оборони України, такої, що ґрунтується не на наявних воєнних спроможностях і ресурсах, а на інноваціях і широкому застосуванні цивільних ресурсів та технологій у бойовій логіці.

У статті досліджуються моделі національної оборони від закінчення Другої світової війни до війни РФ проти України. Розглянуто поступовий розвиток моделей національної оборони з урахуванням безпекового середовища, що склалося з лютого 2022 р. та практичні аспекти імплементації цих моделей.

Дослідження зосереджено на порівняльному аналізі моделей і рішень, прийнятих у сфері оборони різних країн світу. У процесі дослідження використовуються загальнодоступні документи, які визначають політику, стратегії та концепції і моделі оборони в умовах протидії переважаючому противнику. Цифри та тенденції, пов’язані з обґрунтуванням моделі оборони, взяті з відкритих офіційних джерел. Аналітичні звіти зарубіжних дослідних центрів з питань безпеки і оборони підтверджують достовірність отриманих результатів та посилюють аргументацію.

Розроблення сучасної результативної моделі національної оборони України є міждисциплінарною, комплексною проблемою. Як попередній варіант, можлива комбінація окремих елементів з апробованих моделей оборони інших країн. Однак зрештою Україна змушена буде пройти власний шлях через спроби та помилки під час розроблення моделі та становлення сучасної оборони. Але перед цим необхідно знайти відповіді на проблемні питання, поставленні авторами вище, та врахувати наведені рекомендації.