Російське воєнно-стратегічне мислення через призму національної стратегічної культури

Автор(и)

  • А. В. Лепіхов Національний інститут стратегічних досліджень, Україна https://orcid.org/0000-0003-0745-8113
  • Г. С. Храпач Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, Україна https://orcid.org/0000-0002-1089-1535

DOI:

https://doi.org/10.33099/2304-2745/2018-2-63/124-128

Ключові слова:

Геостратегія, стратегічна культура, національні цілі, геополітичне середовище, воєнно-стратегічне мислення, стратагема, управління рефлексією супротивника, комплементарна модель гібридного впливу.

Анотація

Військово-стратегічне мислення керівництва Російської Федерації, перш за все, спрямовано на досягнення геостратегічних цілей РФ. Геостратегія Росії є фундаментальними засадами зовнішньої політики держави. Вона забезпечує розробку головної лінії поведінки РФ на міжнародній арені і безпосереднього впровадження її в життя з метою реалізації російських національних інтересів.

На формування і реалізацію зовнішньої, військової та безпеки політик Російської Федерації істотно впливають особливості сучасної стратегічної культури даної країни.

Російським стратегічним цілям притаманний декларативний характер, а основні зусилля зосереджуються на досягненні тактичних цілей у вирі поточних, не завжди передбачуваних і контрольованих ситуативних змін.

У РФ активно вдосконалюються технології управління рефлексією противника (геополітичного опонента).

У практиці реалізації російським урядом геостратегічних задумів у зовнішній і військово-політичній сфері характерно проведення політики подвійних цілей і стандартів, і використання комплементарної моделі опосередкованого (гібридного) впливу на процеси, що відбуваються в системі міжнародних відносин. Особливістю цієї комплементарної моделі є те, що в її основі закладена комплексна реалізація стратегічних планів, одночасно, на всіх рівнях системи зовнішньої і військової політики Росії. Зазначена система являє собою єдиний комплексний державно-управлінський механізм, підсистеми якого органічно взаємопов’язані і взаємодоповнюючі, об’єднані єдиним алгоритмом функціонування. Головним призначенням комплементарної моделі є забезпечення вигідного для РФ впливу на міжнародну і військово-політичну обстановки, просування і захист національних інтересів на світовій арені.

Надалі доцільно здійснити прикладні дослідження процесу застосування російською стороною технологій управління рефлексією противника в геополітичній боротьбі. Крім того, зосередити зусилля на розробці ефективних механізмів захисту національного суверенітету та інтересів України від експансіоністських стратегій вагоміших геополітичних акторів (зокрема РФ), що реалізуються ними невійськовими засобами проведення війни.

Посилання

Базовые принципы китайской стратегической культуры осуществления геополитического противоборства на межгосударственном уровне (2011) [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/ n/bazovye-printsipy-kitayskoy-strategicheskoy-kultury-osuschestvleniya-geopoliticheskogo-protivoborstva-na-mezhgosudarstvennom

Василенко И. А. Основы стратагемного мышления на переговорах/ Политические переговоры: учебное пособие. – М.: Гардарики, 2006. – 271 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://all-politologija.ru/knigi/ politicheskie-peregovory-uchebnoe-posobie-vasilenko/osnovi-stratagemnogo-mishleniya-na-peregovorax

Демчук П. О., Мандрагеля В. А.: Російська політична культура: філос.-політол. трактат. – К. : Молодь, 2009. – 312 с.

Литвиненко А. В. “Стратегическая культура России. Выводы для Украины” // Информационный ресурс RuLit 2013 год. [Електронний ресурс] – Режим доступу: //ttp://www.rulit.me/books/strategicheskaya-kultura-rossii-vyvody-dlya-ukrainy-read-315124-1.html.

Мизина И. Н. 36 стратагем. Сокровенная книга по военной тактике. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.e-reading.club/book.php?book=1051446.

Подберезкин А. И. Стратегическое прогнозирование и планирование внешней и оборонной политики: монография в 2 т. / под ред. А. И. Подберезкина. Моск. гос. ин-т междунар. отношений (ун-т) МИД России, центр военно-полит. исследований. – М.: МГИМО–Университет, 2015. Т. 1: Теоретические основы системы анализа, прогноза и планирования внешней и оборонной политики – 2015. – 796 с.

Робінсон П. Российская стратегическая культура 2:0 // Информационный ресурс Открытый дискусионный форум “Полюс мира”. 26.02.2016года. [Електронний ресурс] – Режим доступу: //http://forum.polismi.org/index.php?/ topic/13432-российская-стратегическая-культура-20/.

Томас Т. Л. Рефлексивное управление в России: теория и военные приложения /Сокращенный вариант статьи, опубликованной в журнале “Рефлексивные процессы и управление”. – Т. 2, № 1. – 2002 – С. 71–89. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.intelros.ru/pdf/stratagemi/Tomas.pdf/

Цибульський С. І. Особливості геостратегій держав сучасності // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Випуск 84 (Частина ІІ) – В-во Київський університет, ІМВ, 2009. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=1288927.

Шевченко М. М. Методологічні засади аналізу міждержавного протиборства / М. М. Шевченко // Нова парадигма. – Вип. 68 / Гол. Ред. В. П. Бех. К.: Вид-во НПУ ім. М. Драгоманова, 2007. – С. 125 – 133.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-04-09

Номер

Розділ

ІСТОРИЧНІ, СОЦІАЛЬНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОЄННОЇ НАУКИ ТА ОСВІТИ