Мобілізаційні спроможності оборонного сектору національної економіки: принципи розвитку та підтримки
DOI:
https://doi.org/10.33099/2304-2745/2019-1-65/31-34Ключові слова:
Принципи, боєприпаси, мобілізаційна підготовка та мобілізація, мобілізаційні спроможності, оборонний сектор національної економіки, оборонне планування.Анотація
Незважаючи на відсутність протягом понад 25-ти років вкрай необхідного ефективного оборонного сектору національної економіки до цього часу не визначені принципи його розвитку і підтримки. Це питання найактуальніше у світі переходу Збройних Сил України на оборонне планування на основі спроможностей.
Метою дослідження є визначення обґрунтованих принципів розвитку та підтримки мобілізаційних спроможностей оборонного сектору національної економіки.
Під мобілізаційними спроможностями оборонного сектору національної економіки слід розуміти властивості специфічної частини економіки держави, які забезпечують розгортання військового виробництва у визначених потребах, зміну економічних пропорцій в інтересах всебічного збільшення виробництва військової продукції, перебудову роботи певної кількості органів управління державою та виробництвом, переведення роботи інформаційного простору, трудових ресурсів, промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, будівництва, сільського господарства, системи медичного, ветеринарного, санітарно-епідемічного забезпечення, видобутку природних ресурсів, формування системи життєзабезпечення населення в інтересах задоволення потреб воєнного часу, забезпечення живучості та стійкості господарчого механізму держави, зміни діяльності наукових і дослідно-конструкторських закладів для задоволення потреб оборони.
Визначені вимоги до оборонно-мобілізаційної достатності нової єдиної воєнно-економічної, військово-промислової та військово-технічної політики, яка передбачає:
удосконалення системи створення та збереження мобілізаційних запасів на державному, регіональному і місцевому рівнях;
розвиток й утримання виробничих потужностей звичайного і мобілізаційного призначення;
формування та підтримання в належному стані державного матеріального резерву.
Напрям оборонно-мобілізаційної достатності реалізується такими принципами: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність i погодженість; скритність; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ, організацій і громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.
Подальші дослідження доцільно спрямувати на аналіз і розв’язання проблем функціонування системи мобілізаційного планування в інтересах задоволення потреб Збройних Сил України.Посилання
Гріненко О. І. “Шляхи оснащення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою та матеріально-технічними засобами в особливий період” / Кутовий О. П. Збірник наукових праць ЦВСД НУОУ імені Івана Черняховського. № 1(53). – НУОУ, 2015. – с. 81-87.
Гріненко О. І. “Мобілізаційна підготовка національної економіки в контексті сучасних воєнних конфліктів” / Денежкін М. М. Кутовий О. П. // Наука і оборона. – 2013. – № 3. – С. 8-14.
Петренко А. Г. “Рекомендації з оборонного планування на основі спроможностей в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України”. – МО України. – 2017. – 12 с.
Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 44, розд. 1, ст. 3.
Воєнна доктрина України (Затверджено Указом Президента України від 24 вересня 2015 року № 555/2015).
Закон України “Про державне оборонне замовлення”// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 17, розд. 1, ст. 3.
