Аналіз методів та систем наведення сучасних артилерійських боєприпасів

Анотація

Як показав досвід ведення бойових дій на сході України, досягнення необхідного ефекту ураження цілей при стрільбі артилерійськими системами вимагає значної витрати боєприпасів, що в свою чергу, може призвести як до жертв серед місцевого населення, так і до руйнації об’єктів інфраструктури.

Виходячи з цього, виникає необхідність у розробленні, прийнятті на озброєння та включенні до складу артилерійських систем сучасних високоточних боєприпасів, що дозволить значно підвищити ефективність вогневого ураження противника, зменшити витрату боєприпасів під час стрільби по різноманітним за габаритами цілям та, відповідно, зменшити час виконання вогневого завдання.

Метою статті є аналіз методів та систем наведення сучасних артилерійських боєприпасів, сучасного стану відповідних розробок передових у військовому відношенні країн світу, що в свою чергу, повинно бути корисним при розробленні тактико-технічних вимог до сучасних та перспективних систем озброєння.

Залежно від характеру сигналів, що видаються СН, та характеру кінематичних зв’язків, що накладаються на рух центру мас снаряду при ідеальній реалізації методів самонаведення, ці алгоритми (методи) доцільно розділити на дві групи:

метод прямого наведення (пряме самонаведення, метод погоні);

метод самонаведення з упередженням (наведення з постійним кутом упередження, паралельне зближення, пропорційне наведення).

Одним з перспективних напрямків підвищення точності попадання звичайних осколково-фугасних боєприпасів (ОФ) при стрільбі на велику дальність вважають корекцію траєкторії снаряда. Концепція створення боєприпасів даного типу включає три напрями:

пристрілювальний снаряд;

з корекцією траєкторії по дальності;

з корекцією траєкторії по дальності і напрямку.

У всіх випадках команди управління зміною траєкторії польоту снаряда формуються при використанні сигналів від космічної радіонавігаційної системи (КРНС) NAVSTAR.

Виходячи з огляду, в Україні доцільно обрати шлях створення високоточних артилерійських боєприпасів з комбінованою системою наведення, а також створення “інтелектуальних“ підривників на вже існуючі засоби ураження.