Геополітичні характеристики як форма реалізації геополітики
DOI:
https://doi.org/10.33099/2304-2745/2019-2-66/14-21Ключові слова:
Воєнно-політична обстановка, геополітика, геополітична характеристика, агресія, агресивність, прогноз воєнно-політичної обстановки.Анотація
Сучасне геополітичне становище змушує Україну виробляти у зовнішній регіональній політиці правила відношень. Незалежність України зумовлює гостру потребу геополітичних досліджень із залученням сучасних теоретико-методологічних засад геополітики. Враховуючи особливості сучасної міжнародної системи, геополітичне положення України, вони сприяли б реалізації пріоритетних напрямків зовнішньої політики нашої держави.
Метою статті є з’ясування складових та визначення терміну “геополітика”, а також виявлення факторів, які впливають на оцінку агресивності.
Вперше термін “геополітика” був введений Рудольфом Челленом у 1899 році. За визначенням Челлена, геополітика – це вчення про державу, як географічний організм, або явище в просторі, тобто вчення про державу, як країну, територію або область.
Геополітика (від грец. geo – Земля, politike – мистецтво управління державою) – наука про географічну зумовленість різних політичних процесів. Само об’єднання слів “гео” і “політика” вказує на істотний зв’язок між географічним простором і політикою держави.
Проведений аналіз дозволяє виділити основні характеристики, які можливо використовувати для опису, аналізу та реалізації геополітики: географічні, демографічні, економічні, кліматичні, релігійні, історичні, політичні, інформаційні, воєнні, етнічно-культурні.
Тобто, геополітична характеристика – це такий чинник, ознака, відносно якої можливо розглядати державу, як єдиний організм і, разом з тим, як політичний простір, відносно (навколо) якого відбуваються певні дії. Тобто, це ті чинники, які можливо використовувати для опису, аналізу та реалізації геополітики, ті ознаки, широкомасштабним та системним впливом на які можливо обумовлювати геополітику держав.
Проведений аналіз дає змогу зробити висновок, що за допомогою більш глибинного вивчення геополітичних характеристик, ми можемо найбільш адекватно здійснити прогноз воєнно-політичної обстановки та в подальшому з більшою точністю дослідити агресивність держав. Тому подальші дослідження з проблем формування і розвитку геополітики держав стануть основою для розробки геополітичної стратегії України з урахуванням глобальних загроз і викликів.Посилання
Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы [Текст] / З. Бжезинский; пер. з англ. О. Ю. Уральской. – М. : Междунар. отношения, 1998. – 256 с.
Dalby S. Imperialism, domination, culture: The continued relevance of critical geopolitics S. Dalby // Geopolitics. – 2008 – Vol. 13 (3). – Р. 413–436.
Agnew J. Sovereignty Regimes: Territoriality and State Authority in Contemporary World Politics / J. Agnew // Annals of the Association of American Geographers. – 2005. – 95 (2) – P. 437 – 461.
Mearsheimer J. Why the Ukraine Crisis Is the West’s Fault. The Liberal Delusions That Provoked Putin [Electronic source] / J. Mearsheimer // Foreign Affairs. – 2014. – Vol. 93. – № 5 – Access mode: https://www.foreignaffairs.com/articles/russia-fsu/2014-08-18/why-ukraine-crisis-west-s-fault
Дорошко М. Вплив геополітичного середовища на зовнішню політикудержави (на прикладі країн пострадянського простору) /М. С. Дорошко // Географія і туризм – 2010. – Т. 5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.geolgt.com.ua/images/stories/zbirnik/vipusk5/v510.pdf
Перепелиця Г. Кремль реставрує російську імперію /Г.М. Перепелиця // Універсум. – 2011. – № 5/6. – С. 15–29.
Чекаленко Л. Д. Засади взаємовідносин України і Росії: Крим /Л. Д. Чекаленко // Віче: громадсько-політичний і теоретичний журнал. – 2014. – № 6. – С. 14–16.
Требін М. Армія наступного сторіччя: можлива модель для України // Людина і політика. – 2000. – № 2. – С. 39-44.
Амирян В. Военно-политическая обстановка: методология и методика оценки: Автореф. дис. д-ра филос.наук:09.00.10/ГАВС. – М., 1992. – 44 с.
Амирян В. Методологические проблемы исследования военно-политической обстановки. – М.: ВПА, 1990. – 166 с.
Данилов В., Молостов Б. Военно-политическая обстановка: проблемы анализа и оценки // Военная мысль. – 1989. – № 3. – С. 13-21.
Барынькин В. Планирование военного строительства: опыт и современность // Военная мысль. – 1995. – № 3. – С. 12-20.
Киршин Ю. Оценка военно-политической обстановки: некоторые вопросы методологии и методики // Военная мысль – 1980. – № 2. – С. 14-22.
Барынькин В. Оценка военно-политической обстановки: методологический аспект // Военная мысль. – 1999. – № 5. – С. 23-30.
Смолянюк В. Воєнно-політична обстановка як ключова категорія воєнно-політичного аналізу та тенденції її розвитку // Народна армія. – 8 грудня, 1999. – С. 7.
Данилов В. Оценка военно-политической обстановки в структуре военной политологии // Военная мысль. – 1991. - №4. – С. 34-36.
Плэтт В. Стратегическая разведка. Основные принципы. – М. : Издательский Дом «ФОРУМ», 1997. – 376 с.
Никколо Макиавелли. О военном искусстве. – М.: Гос-е военное изд-во Наркомата обороны СССР, 1939. – 222 с.
Хилсмэн Р. Стратегическая разведка и политические решения. – М.: Изд-во иностранной литературы, 1957. – 190 с.
