Міжнародно-правові аспекти протидії гібридній війні
DOI:
https://doi.org/10.33099/2304-2745/2020-2-69/30-34Ключові слова:
Гібридна війна, гібридна агресія, протидія, міжнародне право.Анотація
В наборі інструментів ведення сучасної гібридної війни є важливий компонент ‑ правова війна. Цей компонент небезпечний як і інші, але залишається недостатньо вивченим. Метою статтіє визначення ролі і місця міжнародного права в протидії гібридній агресії.
У гібридної війни немає єдиного загальновизнаного визначення. Як альтернативні використовуються нелінійна війна, активні заходи або конфлікт “в сірій зоні”. Держава, яка розпочала гібридну війну, досягає мети внутрішньої нестабільності іншої держави, роблячи пріоритетом невійськові засоби, такі як інформаційні атаки і операції впливу в поєднанні з економічним тиском, підтримкою місцевих опозиційних груп, дезінформацією і злочинною діяльністю. Такожзастосовується війська в формі без відзнак або військовослужбовці, які не входять до складу регулярних військ. Головний упор робиться на інформаційні спроможності і недержавні суб’єкти. Стратегічні вигоди гібридної війни в тому, що участь держави-агресора важко довести. Правова невизначеність агресора затримує адекватну протидію.
Статут ООН забороняє агресію через невизнання застосування сили без законних підстав. Стаття 2 (4)гарантує право держав на захист від застосування сили, направленої проти їх територіальної цілісності і політичної незалежності. Заборонена на використання сили передбачає такий рівень збройної агресії, при якому виправдана самооборона відповідно до ст. 51 Статуту ООН або колективна оборона відповідно до ст. 5 Вашингтонського договору 1949 р. про створення НАТО.
Незаконне використання сили, незалежно від того, чи є вони регулярними збройними силами або недержавними військовими угрупуваннями, вимагає міжнародної протидії. Ця правова норма здатна реагувати на зміни в засобах ведення війни. Економічні заходи, дезінформація і злочинна діяльність не вважаються порушенням статті 2 (4). Проте дії, які не підпадають під застосування сили, можуть бути незаконними, оскільки вони будуть являти собою форму втручання.
Таким чином, теоретично рамки Статуту ООН достатні для того, щоб зупинити гібридну агресію, рівень якої не перевищує класичного порогу застосування воєнної сили.Посилання
Воєнні аспекти протидії гібридний агресії: досвід України : монографія / за заг. ред. А. М. Сиротенка. Київ : НУОУ, 2020. 612 с.
Світова гібридна війна: український фронт : монографія / за заг. ред. В.П. Горбуліна. Київ : НІСД, 2017. 496 с.
Магда Є. Гібридна агресія Росії: уроки для Європи. Каламар, 2017 р.
Іващенко А. М. Еволюція поглядів на стратегію сучасного гібридного конфлікту та сценарії протидії гібридним загрозам. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Київ, 2015. № 1 (53). С. 18–23.
ІващенкоА. М., Семененко В. М., Полякова О. В. Особливості воєнних аспектів сценаріїв протидії гібридній війні. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Київ, 2019. № 1 (65). С. 19–24
Іващенко А. М., Павліковський А. К. Оборонне планування в умовах гібридної війни: тренди і зміни. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Київ, 2019. № 2 (66).
Клаузевіц К. О войне. Фоліо, 2020. 640 с.
Герасимов В. Ценность науки в предвидении. Военно-промышленный курьер. 2013. 27 лют. (№ 8). С. 1–6.
Tallinn Manual on the International Law Applicable to Cyber Warfare. Prepared by the International Group of Experts at the Invitation of the NATO Cooperative Cyber Defence Centre of Excellence. General Editor M.N. Schmitt. New York, Cambridge Univercity Press, 2013. 282 p.
Orenstein Mitchell A. The Lands in Between Russia vs. the West and the New Politics of Hybrid War. Oxford Univercity Press, 2019. 248 p.
Миронова М. А. Бріана - Келлоґа пакт. Українська дипломатична енциклопедія : в 2 т. / редкол. : Л. В. Губерський (голова) та ін. Київ : Знання України, 2004. Т. 1. 760с.
Статут Організації Об’єднаних Націй. Київ, Представництво ООН в Україні, 2017. 38 с.
Боднар Н. А. Проблема ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду в світлі європейського вибору України Журнал європейського і порівняльного права. 2018. № 8. C. 79–86.
